Олег Чорний, кінорежисер і медіа-художник, член НСКУ та Української Кіноакадемії, matrix-info

Юрій Тимошенко здебільшого знаний як учасник естрадного дуету “Штепсель і Тарапунька”. Разом зі своїм другом, співавтором та багаторічним сценічним партнером юхимом березіним (штепселем) вони були справді мегазірками, збирали повні зали. Жодний концерт чи розважальна телепрограма не обходилась без участі Штепселя й Тарапуньки. Псевдонім Тарапунька з’явився з легкої руки Олександра Довженка, який після одного з виступів порадив молодому актору взяти за сценічне ім’я назву невеликої річки в рідній Тимошенкові Полтавській області.

Окрім виступів на естраді, дует також знімався в кіно, зокрема на кіностудії ім. О. Довженка вийшло кілька стрічок: “Тарапунька і Штепсель під хмарами” (1953), “Штепсель одружує Тарапуньку” (1957), “Сміханічні пригоди Штепселя й Тарапуньки” (1970) тощо. У кіно Березін та Тимошенко стали заручниками своїх сценічних образів – нічого іншого їм грати не пропонували.

Юрій Тимошенко також грав другорядні ролі в кількох фільмах, серед яких, безумовно, виділяється дебютна стрічка Генріха Габая “Зелений фургон”(1959), знята на Одеській кіностудії за однойменною повістю О. Козачинського. За жанром – це пригодницька комедія про роботу міліції, події якої відбуваються 1920-го року в Одесі та в довколишніх селах.

У фільмі не надто досвідчені міліціонери намагаються спіймати жорстокого бандита та нальотчика на прізвисько Червень, а також побороти спекуляцію та нелегальне самогоноваріння в селі. Юрій Тимошенко виконує другорядну роль сільського міліціонера Грищенка, який з’являється аж на тридцятій хвилині фільму. Його персонаж – це досвід, природні здібності, гумор та іронія, а часом – навіть мудрість філософа. Тимошенко, на відміну від багатьох зірок, не тягне на себе ковдру – він абсолютно органічний у прекрасно підібраному режисером акторському ансамблі. У кожному діалозі Тимошенко ретельно добирає та відпрацьовує всі інтонації розмовної української мови, хоч картину знімали російською. Складається враження, що частину реплік та акторські етюди свого персонажа він придумав сам, а режисер проявив мудрість, скориставшись його пропозиціями. Чого лише варта сцена пошуку в селі точок варіння самогону! Грищенко впевнено орієнтується на дим та запах, які йдуть із будинків: “Ні, тут хліб печуть! А ось тут варять!…Сливовий!”

Доля фільму “Зелений фургон” не була легкою. За спогадами колег режисера, республіканському начальству стрічка не сподобалась, адже перші роки роботи радянської міліції вона висвітлювала як комедію. Картину взагалі не хотіли погоджувати, потім вимагали переробити, а врешті-решт таки прийняли, проте дали низьку категорію, відповідно із фільму зробили мало копій, демонстрували його тільки “другим екраном” і не в центральних кінотеатрах. Генріх Габай отримав тавро “режисера, який не вміє знімати”, згодом змушений був переїхати з Одеси до Москви. Але навіть попри такий обмежений прокат, “Зелений фургон” сподобався глядачам і став популярним. На прохання прокатників були зроблені додаткові копії, згодом фільм часто показували на телебаченні. 

Пізня слава стрічки не надто вплинула на подальшу кар’єру Генріха Габая. Він зняв ще кілька картин, що не мали успіху, вимушено погоджувався на те, що пропонували. 1972 року він отримав дозвіл на виїзд із родиною до Ізраїлю, за рік перебрався до США, але в кіноіндустрії вже більше не працював. “Зелений фургон” та інші його картини вилучили із прокату та телебачення.

А через десятиліття, 1983-го, режисер О. Павловський зняв на Одеській кіностудії двосерійний телевізійний фільм “Зелений фургон”. Нова версія теж стала популярною, роль Грищенка в ній прекрасно, але вже по-іншому, зіграв Борислав Брондуков. Нове покоління глядачів не могло подивитися “стару” картину, дехто про неї навіть не знав.

Цьогоріч 2 червня Юрій Тимошенко міг би святкувати свій столітній ювілей, водночас 60 років тому він зіграв свою найкращу роль у кіно – міліціонера Грищенка у фільмі “Зелений фургон”.