Ірина Штогрін, «Свобода»

За час, коли Державним агентством із питань кіно керував Пилип Іллєнко, було завершено виробництво 164 фільмів. Такого у незалежній Україні ще не було. Чому ж Іллєнко подав заяву про складання своїх повноважень? І чого очікують від нового керівництва режисери, актори та глядачі?

У дуже важкий для України час – у липні 2014 року – уряд Арсенія Яценюка затвердив положення про Державне агенство із питань кіно. Вже на початку серпня його очолив Пилип Іллєнко, режисер, представник відомої української кінематографічної династії.

За наступні 5 років, в умовах протидії агресії і загрозі суверенітету, коли левова частка бюджету країни ішла на розбудову армії, Держагентству з питань кіно вдалося фактично перезапустити кіноіндустрію.

«Відродження українського кіно», «народження нового українського кіно», «друге народження українського кіно» – так характеризують актори, режисери та глядачі цей період.

Щоб перевірити це – Радіо Свобода проаналізувало звіти Держкіно за період після 2013 року:

2014 рік

Завершено виробництво 23 фільмів.

2015 рік

Розпочато виробництво 42 нових фільмів, серед них 12 повнометражних ігрових, в тому числі 2 дитячих. Завершено виробництво 4 ігрових (серед них 1 короткометражний) фільмів, 2 анімаційних та 2 документальних фільмів. Відновлено виробництво 8 повнометражних ігрових фільмів та 1 документального фільму. Підтримано проведення 25 заходів (фестивалів) в рамках популяризації українського кіно в Україні та за кордоном Підтримано прем’єрні покази та вихід у прокат 9 національних фільмів.

2016 рік

Завершено виробництво 35 фільмів: 4 ігрових повнометражних; 1 ігрового короткометражного; 4 короткометражних дебютних; 1 повнометражного анімаційного; 8 короткометражних анімаційних; 17 документальних. Підтримано проведення 54 кінозаходів, зокрема і за кордоном.

2017 рік

Завершено виробництво 47 фільмів. Підтримано проведення 75 кінозаходів. Проведено дні (тижні) українського кіно в європейських містах, зокрема: Брюсселі, Ризі, Гельсінкі, Римі, Страсбурзі, Празі, Софії, Тбілісі, а також у містах Лівану та Канади. Підтримано прем’єрні покази та вихід у прокат 14 національних фільмів: «Рідні», «Рівень чорного», Jamala UA, «Чужа молитва», «Час Хризантем», «Воїни духу», «Червоний», «Ізі», «Припутні», «Сторожова Застава», «Стрімголов», «Будинок «Слово», «Межа», «Кіборги»Завершено виробництво 48 фільмів. Із них – 26 повнометражних ігрових, 14 – неігрових, 4 анімаційних і 4 ігрових дебютних короткометражних фільми.

Ще 65 фільмів перебувають у процесі виробництва.

Це хоч і основні, але далеко не усі показники і напрямки роботи Державного агенства з питань кіно. Загалом Держкіно охопило увесь процес – від конкурсу сценаріїв до прокату та представлення фільмів на українських та міжнародних фестивалях.?

Як Іллєнко оцінює роботу Держкіно та пояснює своє звільнення?

19 серпня Пилип Іллєнко у відеозверненні на своїй сторінці у мережі «Фейсбук» повідомив, що написав заяву і пояснив це небажанням боротися за посаду. Я не хочу перетворювати боротьбу за це крісло у трилер із елементами складного постановочного екшену. Це точно не принесе користі індустрії. Тому сьогодні я написав прем’єр-міністру України заяву про звільнення за власним бажанням. Це дозволить вже очевидно новому уряду найближчим часом провести відкритий конкурс і призначити нового керівника галузі», – сказав Іллєнко.

Деякі експерти кажуть, що відставка Іллєнка при уряді, який сформує однопартійна більшість президентської партії «Слуга народу», все одно була б неминучою. Зокрема, і через участь Держкіно у забороні серіалу «Свати», випущений студією «Квартал 95».

Сам Іллєнко поки це не коментував, але сказав, що вважає свою місію виконаною.

«Все має свій початок і своє завершення. Я завжди ставився до посади як до інструменту досягнення своєї мети, навіть не мети – мрії, мрії про відродження українського кіно. Але будь-який інструмент потрібний для певної роботи у певний момент.

Моя мрія здійснилася! І я вважаю, що мета була досягнута і моя місія на посаді голови Державного агентства України з питань кіно – завершена», – сказав Іллєнко.

Він високо оцінив роботу колективу Державного агенства з питань кіно і подякував усім.

«Це були фантастичні, драматичні, складні і цікаві 5 років боротьби і перемог. Я дякую колективу Держкіно, колегам і друзям, які були поруч. Ми з вами пройшли карколомний шлях від повного колапсу кіноіндустрії у 2014 році до найкращих показників розвитку галузі з початку незалежності – сьогодні. Я пишаюся нашими результатами», – наголосив Пилип Іллєнко.

Звертаючись до того, хто прийде після нього працювати на посаду голови Держкіно – Іллєнко сказав: «У сьогоднішній Україні керівна посада на держслужбі – це швидше прокляття, аніж винагорода. Тому своєму наступнику чи наступниці я хочу побажати мудрості. Сподіваюся, що ви збережете наші досягнення і продовжите розпочате».

Пилип Іллєнко сказав, що і надалі працюватиме у кіно і для розвитку українського кіно.?

Що думають про роботу Іллєнка режисери, актори і глядачі?

Жанна Макименко-Довгич, режисерка:

«Головне, що встиг Пилип Іллєнко, то це запустив прозору систему пітчингів – відкритих конкурсів на фінансування. Уже далі до цього підтяглися Мінкультури з одноразовим конкурсом патріотичного кіно і далі Український культурний фонд (УКФ). Ми знаємо, скільки грошей виділяється і що на них знімається. Це дозволило фахівцям лишатися в індустрії. За цей час Україна заявила про себе як кінематографічна держава і представила свої фільми на фестивалях класу «А». Фактично, за цей час були створені умови, щоб український кінематограф став на індустрійні рейки.

Ірина Правило, режисерка:

«Українське кіно живе, сьогодні з цим мало хто посперечається. Сучасне українське кіно лише формується, але кількість вже переростає у якість. За останні роки почали відбуватися процеси, які дали надію багатьом кінематографістам, що є для чого і є для кого працювати в цій країні. Відкриті пітчинги Держкіно, нові програми УКФ – все це доказ того, що інституції культурних та креативних індустрій невід'ємна складова розвитку культури загалом та національного кіно зокрема. Сьогодні залишається надіятися, що динаміка цих процесів не уповільниться, а буде наростати. Саме таким має бути запит суспільства».

Кирило Недря, оборонець Донецького аеропорту, один із консультантів фільму «Кіборги»:

«Як споживач кінопродукції, як глядач, я можу однозначно сказати, що україномовного, «україноорієнтовного» та «україностверджуючого» кіно стало значно більше. Що особливо тішить, так це те, що стало значно більше повнометражних фільмів, які пішли у прокат.

Як на мене, то взагалі почав з’являтися смак та мода на українське кіно. Наше кіно вийшло за межі другорядного. Окрім того, українське кіно стало цікавим і за межами України. І для західних глядачів, і західні інвестори, західні продюсери, західні прокатники почали проявляти інтерес до українського кіно».

Олександр Лаптій, актор, викладач:

«За період каденції Пилипа Іллєнка український кінематограф набув другого народження. Тож, не хотілося б, щоб українське кіно збавило оберти, особливо, в напрямку інтеграції у європейський та американський кінопростір».