втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…

В останній день травня у столичному кінотеатрі «Україна» у програмі «Українська панорама» 47-го МКФ «Молодість» покажуть ігровий фільм батька й сина Володимира і Лева Прудкіних No-One («Ніхто).

Картину представляють як українсько-ізраїльську, бо зйомки відбувалися переважно в Ізраїлі (там фільмували відсотків 90 Криму), а постпродакшн робили в Україні. Власне, Прудкіни не так давно емігрували в Ізраїль із Росії. 
 
Задумувався фільм іще у 2014-му. Створювали його у 2015-2016-му, тому вносили деякі корективи. Задіяні актори — відомі з російських серіалів і фільмів В’ячеслав Жолобов (генерал КДБ), Наталія Вдовіна (його дружина, відома акторка), Дмитро Сова (рятувальник на кримському узбережжі, який стане коханцем кінозірки), Георгій Марченко (племінник генерала, який прагне бути режисером не лише фільмів, а й життя своїх впливових родичів), Ліза Боярська (доросла донька обкомівської «шишки»).

У кадрах No-One — період кількох днів серпневого путчу 1991-го. Генерал КДБ спочатку ще у Москві, а дружину-акторку з сином-підлітком відправляє відпочивати у Крим, де вона була і попереднього року.



Через кілька днів прибуде й сам на узбережжя — щоб... відрізати голову хтивому і підлому племіннику, який домігся сексу з його дружиною-кінозіркою; а місцевого молодого рятувальника, який став ненароком коханням дружини генерала, — проштрихнути багато разів ножем...

На передпоказі стрічки у Києві співсценарист і співпродюсер стрічки Володимир Прудкін переконував, що головний герой — талановитий і артистичний, високоосвічена людина, справжній радянський інтелігент, який волею долі виявився генералом КДБ — замість того, щоб стати рабом своєї країни або табірним пилом у її віддалених кутках.

Як глядач я побачила в ньому просто потвору. Її суті не міняють ні знання класики, ні реальне усвідомлення краху радянської системи.

No-One — трохи задовге кіно: спочатку наповнене еротичними зйомками (18+), потім — тяглістю курортного життя; політичних кадрів небагато, але на відпочинковому тлі вони особливо виразні.

Під кінець «Ніхто» нагадав навіть минулорічну британсько-французьку гротескну трагікомедію «Смерть Сталіна». 

Фільм No-One 2017 року встигли вже показати на кінофестивалях, зокрема, у Хайфі та Москві. 

Євдокія ФЕЩЕНКО, Україна молода

Коментарі