Ігор Грабович, АРҐУМЕНТ-КІНО
Мексикано-американський кінорежисер, сценарист та продюсер Ґільєрмо Дель Торо належить до середнього покоління сучасних кінематографістів, які творять відчутну альтернативу голлівудській естетиці, пеербуваючи у самому серці американської кіноіндустрії.
Кінокар’єру Дель Торо розпочав на батьківщині, у Мексиці, там само зафільмував і свою першу повнометражну картину, яка відкрила йому шлях до Голлівуду. Ідеться про стрічку «Кронос», котра є своєрідним ключем до подальшої творчости режисера.
У «Кроносі» Дель Торо розповідає історію про спокусу безсмертям, за яке слід заплатити дорогу ціну. Головний герой фільму Хесус Ґріс після розлучення з дружиною самостійно виховує онуку та утримує невелику антикварну крамницю. Одного дня у статуї янгола він знаходить механічний пристрій, який має здатність продовжувати життя своєму власникові.
Проте омолодження дається непросто: механічний скарабей пробуджує у Хесусі потяг до вампіризму. Власне, споживання свіжої людської крови і є належною умовою і ціною безсмертя. Хесус не може стриматися від спокуси, але відчайдушно бореться із собою. У фіналі він таки відвойовує своє право на людську гідність і, зрештою, на смерть, яка у картині виглядає благом.
У «Кроносі» Дель Торо розглядає кілька важливих для себе тем, з якими не розлучатиметься і в подальшому. Насамперед, це тема часу, отого самого хроносу, який невблаганно відміряє земне існування людини, по-друге ж, це спокуса злом, відтак – тема вибору героя, на чий бік стати. По-третє, у його стрічках чільне місце посідатиме віра, передана через християнську, власне, католицьку символіку. І, по-четверте, головними героями картин Дель Торо будуть діти, за чию чисту душу боротиметься Добро і Зло.
Усе це є у фільмі «Хребет диявола», що створений режисером в Іспанії за підтримки братів Альмодоварів. Дія відбувається під час громадянської війни в Іспанії. Дванадцятирічний Карлос потрапляє до сирітського притулку, де стикається із таємничим привидом хлопчика Санті. Привид переслідує Карлоса, проте не відкриває своєї таємниці.
Паралельно з цими пригодами у притулку розгортається правдива драма за участи дорослих. Тут вирують воістину іспанські пристрасті, сповнені ревнощів, ненависти та жадоби золота. У фіналі картини дві лінії зійдуться, аби по-своєму звершити сюжет.
«Хребет диявола» став першою частиною трилогії про громадянську війну в Іспанію, яку Дель Торо вважає «останнім романтичним місцем, де відбулася війна з фашизмом». І прикметно, що це війна не тільки на рівні фізичному, реальному, побутовому, але й на метафізичному також.
Успіх «Хребта диявола» дав змогу митцеві не просто фільмувати у Голлівуді, а ще й вибирати проекти собі до смаку. Так, 2004-го він знімає стрічку «Хлопець із пекла», де виводить улюблені образи, максимально використовуючи сучасні голлівудські технології.
Почасти оповідаючи про події Другої світової війни, режисер не звертається до якихось політичних, соціальних чи економічних теорій. Він показує війну як протистояння різних окультних угруповань. Власне, для Дель Торо у такому поясненні більше правди, ніж у рафінованих наукових дослідженнях. Бо все, зрештою, зводиться до особистого вибору, якого не уникнути навіть чудовиську з пекла.
У «Пекельному хлопці» Дель Торо виводить іще один важливий складник свого кінематографа – підземний світ, у якому розгортаються найважливіші епізоди картини. І в цьому творі він остаточно розділяє два паралельні світи – звичайний, людський, побутовий та світ таємний, окультний, підземний, в усьому йому альтернативний.
Своїм найкращим фільмом Дель Торо вважає драму «Лабіринт Пана», яка стала правдивою кіносенсацією 2006 року. Це друга частина трилогії про іспанську громадянську війну. І тут ми також бачимо два світи, фантазійний та реальний, і обидва вони подані очима дитини.
Десятилітня Офелія разом із матір’ю Кармен приїздять до її нового чоловіка капітана Відаля, авторитарного та жорстокого провідника політики уряду. Для пихатого Відаля не існує жодних сентиментів – спадковий військовий, він вірить винятково у силу, яку застосовує, не вагаючись.
Офелія світові жорстокости може протиставити лишень свою фантазію, де вона є принцесою підземного світу, якій час повертатись додому. Аби повернутися, Офелії слід здолати три випробування, про які їй розповідає таємничий Пан. Врешті-решт, фантазія дівчинки аж ніяк не безневинна, і це зовсім не дитяча казочка зі щасливим кінцем.
«Лабіринт Пана» цінний не тільки своїм витонченим казковим світом, вишуканим візуальним стилем, він ще й демонструє спосіб, у який можна розповідати про національну трагедію. І Дель Торо подає її не з позицій реальної політики, а через сприйняття дитини, чия невинність відчайдушно опирається злу.
У програмі АРҐУМЕНТІ-КІНО («1+1») вночі з 11 на 12 вересня о 01:10 демонструється перша голлівудська картини Ґільєрмо Дель Торо – трилер «Мутанти». Стрічка не є безумовною режисерською удачею, проте в ній присутні усі елементи поетики Дель Торо і тематичний зв'язок з іншими його фільмами. Саме тут постановник уперше протиставляє наземний людський світ світові підземному, таємному, де живуть і діють різні почвари. Саме в цій картині чудовиська Дель Торо отримають не просто перевагу над людьми, але й навіть легітимність щодо власних дій. І тут також присутня дитина, дивакуватий хлопчик, який ліпше за дорослих здатен розпізнати у світі реальному світ альтернативний.
«Мутанти» належать до перехідних, експериментальних, почасти компромісних стрічок, на яких режисер Дель Торо налагоджував свій стиль. Як покажуть наступні його фільми, «Мутанти» стали однією з перших, проте дуже важливих сходинок для подальшого творчого зростання.