Синопсиси короткометражних фільмів кіноальманаху "Клієнт"

«Клієнт» - це збірка з 8-ми коротких фільмів, які відображають актуальні проблеми сучасного суспільства в комедійній формі.

Перший фільм з цього циклу – «Абонент» – вже відомий публіці, адже його покази відбулися в багатьох містах України – Києві, Маріуполі, Дніпропетровську, Рівному, а також у Великобританії, Франції, Сербії, Росії та Грузії.

Найуспішнішими фестивальними досягненнями фільму «Абонент» є участь у програмі Short Film Corner Каннського кінофестивалю та Диплом Гільдії кінознавців та кінокритиків на 25 Всеросійському кінофестивалі “КІНОТАВР”.

Збірка «Клієнт» – це 8 історій, що піднімають злободенну тематику з відповідними назвами: Абонент, Пасажир, Пацієнт, Покупець, Виборець, Позивач, Споживач, Глядач.

Головний герой кожного фільму страждає від послуг, які надає певна організація, але у фіналі все обертається навпаки і організація сама стає жертвою своїх неякісних послуг. Всі герої будуть пересікатись у різних фільмах. Інколи вони будуть жертвами послуг, інколи – винуватцями проблем інших героїв. Ідея фільму зрозуміла та актуальна – щоб жити у розвиненому суспільстві потрібно починати з себе.

Готовий альманах планується до широкого прокату. Наразі є домовленості з українськими дистриб’юторами, які вбачають глядацький потенціал фільму.

Особливістю альманаху «Клієнт» та першого фільму «Абонент» є невеликий бюджет. Україна зараз переживає тяжку економічну ситуацію, всім відомий стан речей стосовно фінансування сфери культури. Але задача свідомих кінематографістів не зупинятися і продовжувати створювати українське кіно за відсутності бюджетів. Саме ця ідея і об’єднала нашу команду.

**

Синопсиси альманаху короткометражних фільмів “КЛІЄНТ”
Автори синопсисів – Марина Артеменко, Оксана Артеменко, Олеся Новосад, Юлія Савчук, Леонід Антонюк

8 історій альманаху короткометражних фільмів підіймають злободенну тематику. Головний герой фільму страждає від послуг, які надає певна організація, але все обертається проти цієї організації і в кінці фільму вона сама страждає від своїх же послуг.

Героями цих історій виступатимуть як вже знайомі герої фільму “Абонент” – Жора, Валєрчик, Секретарка, оператор Тоня, кіт Мурзік, Директор^ так і нові. Всі вони будуть перетинатися в невеличких епізодах чи діяти разом в певних ситуаціях.

Таким чином, всі проблеми, які поставатимуть у фільмі, траплятимуться зі звичайними пересічними людьми, такі ж як і всі ми. Це будуть близькі кожному ситуації. В кінці альманаху всі наші герої потрапляють в чергову проблему – вони застряють у ліфті разом. У розмові приходять до висновку, що життя набагато яскравіше і не треба звертати увагу на різні проблеми, хоча...

 ПАСАЖИР

Головний герой поспішає на зустріч. Він швидко вибігає з метро. Забігає в маршрутку. Це кінцева зупинка. В маршрутці сидять пасажири і водій. Наш герой сідає на вільне місце і нервово починає чекати. Всі починають питати водія: “Ну, коли вже поїдемо? Коли поїдемо?” Водій виходить з маршрутки, відходить, дістає цигарку.

Наш герой непомітно виходить з маршрутки. Йде на інший бік і сідає на місце водія. Заводить маршрутку і їде. Пасажир, який сидів з ним поруч, починає збирати гроші.

Справжній водій, помітивши, що його маршрутка від’їжджає, біжить за нею. Але не наздоганяє. Сідає в таксі і їде по маршруту. Таксі з водієм наздоганяє маршрутку. Водій вибігає з таксі.

Наш герой зупиняє маршрутку на своїй зупинці.

Водій підбігає до маршрутки до дверей водія, відкриває двері і витягує за одяг іншого водія7 Починає його бити доти, доки не помічає на лобовому склі табличку з номером зовсім іншого маршруту – не його.

В цей час наш герой виходить з маршрутки. Інші пасажири його питають: “Ви куди? А далі?” на що він відповідає: “Все приїхали”

 СПОЖИВАЧ

Вранці прокидається наш герой у себе вдома. Прасує одяг. Вішає на стілець. Йде у ванну кімнату. Чути як ллється вода. Потім рвучко стихає. З ванної вибігає наш герой весь мокрий з піною у волоссі. Перевіряє чайник – порожньо. Залишками мінералки хоче змити піну, але води дуже мало. Телефонує в водоканал – там говорять6 що героя почули, але нічого зробити не можуть. Він йде до сусідів за водою, але ніхто не відкриває двері. Вибігає на двір.

В цей час у квартирі з’являється вода і починає литися. Рушник, який залишив наш герой, падає і закриває стічну трубу. Вода тебе на підлогу.

Наш герой біжить в ЖЕК, забігає в кабінет директора. Свариться з ним. Директор не може нічого зробити.

Герой вертається додому. Відкриває двері.

У квартирі мокро і зі стін і стелі падають шматки зі шпалерами. Камера розвертається до дверей. У дверях стоїть директор ЖЕКу.

 ВИБОРЕЦЬ

Підїзд. Вчителька тьотя Катя, натискає кнопку ліфта. Двері відчиняються, ліфт обмальований, внизу калюжа, купа сміття, тьотя Катя затуляє нос рукою. І пішки йде нагору. На сходинковій клітини відсутні поручні. Смітник забитий сміттям. Тьотя Катя виходить, повертається з відром і ганчіркою, миє ліфт і лише потім підіймається нагору.

У прийомній кандидата в депутати Вадима Петровича  дзвонить телефон. Секретарка каже, що знову вчителька скаржиться на стан підїзду. Він перенаправляє її до Київліфту. Вони мають цим займатись.

Вадиму Петровичу телефонує жінка з партії і запрошує на вечерю, на якій буде обговорюватись його балатування, просить заручитись голосами виборців. Секретарка якраз заносить йому папери зі списками виборців, серед них – Катерина Гачок – та сама вчителька, що телефонувала сьогодні.

Вадим Петрович біжить до якоїсь кладовки, сам відкручує ручку з її дверей сідає в свій джип і їде. Зупиняється біля типової 16 поверхівки викликає ліфт. В ліфті бруд, калюжа і сморід. Приймає рішення що пішки на 15 поверх це дуже важко і сідає в ліфт затуливши носа шарфом. З ліфту вискакує як ошпарений і виходить на боковий балкон, щоб віддихатись. Дивиться на двері щоб повернутись на поверх, а там нема ручки, він прикручує ту ручку, що взяв з собою. Заходить до тьоті Каті, щоб особисто звітувати.

Вниз він вирішує спуститись пішки, і на кожному поверсі він зустрічає відсутність ручки на дверях, що ведуть до квартир. Вадим Петрович підходить до виходу з підїзду і виявляється, що ручки там також немає і вийти на двір він не зможе. Він розвертається і йде на 15й поверх, бо тільки там відчиняються двері.

ПАЦІЄНТ

У Івана зранку щось почало боліти десь в боку, паморочиться в голові і тошнити. Він йде до лікарні. Вистоявши чергу, потрапляє до лікаря. Лікар, насправді не знаючи яка хвороба мучить його пацієнта, направляє Івана до іншого лікаря.

Інший лікар, оглянувши хворого, відправляє його здавати один за одним різні аналізи.

Так і не змігши за результатами аналізу вияснити діагноз, лікар йде консультуватися до свого колеги – першого лікаря. Але для того, щоб не показувати свою профнепридатність, він починає прикидатися ніби в нього болить в боку, щось підташнює і трохи паморочиться в голові.

 ПОКУПЕЦЬ

До Василя має приїхати дівчина з-за кордону. А в нього навіть немає пристойного ліжка, лише надувний матрас. Він вирішує купити диван і щоб не впасти обличчям в бруд, Василь обирає один з найкращих магазинів, що продають меблі. У магазині уся команда працівників бере участь у виборі, він робить ретельний огляд кожного дивану, опробовує його на міцність, м’якість, обирає колір. Від нього всі вже втомилися... І нарешті Василь обирає. Та зіштовхується з проблемою, що сьогодні доставка вже не працює, лише завтра післяобід, а то й післязавтра. Василь телефонує своєму товаришу, щоб той допоміг йому довезти диван на своїй машині. Приїзджає Іван на своєму москвичі. Як вони не намагаються привязати диван чи заштовхнути його в багажник, він занадто великий. Хлопці вирішують нести його в руках через все місто. Дорогою, ніжки дивану починають роз’їзджатись. Відпадає один підлокітник. За ніч вони все таки досягають квартири Василя. Стомлені, вони сідають на диван. Дзвінок у двері. Приїхала дівчина. Вона ображена, що Вася її не зустрів. Вона сідає на диван, в дивану одразу відпадає колещатко. Він розкладається і дівчина падає.

Наступного дня, Василь з Іваном тягнуть диван назад до магазину. Вони залишають його під вітриною, рекламуючи новий якісний товар на прикладі поламаного дивану.

 ПОЗИВАЧ

Позов цивільний, про відшкодування матеріальних збитків, завданих затопленням квартири. Головний герой звертається до суду з позовом, його не приймають, бо спочатку треба написати заяву у ЖЕК. Він пише, подає позов знову. Далі повертають заяву, бо не сплачено судовий збір. Сплачує, приносить знову. Повертають заяву для усунення недоліків, бо не повністю вказані дані відповідача. Виправляє, приносить.

Потім в першому судовому засіданні не з'являється відповідач, він не є належно повідомленим, засідання переносять.

Між цими намаганнями позивача встановити справедливість і зобов'язати сусіда згори виплатити гроші і зобов'язати поміняти сантехніку показуються моменти, як позивач підставляє миску, аби не протекло на нижній поверх, як дзвонить у двері сусіду і як сантехніки перекривають воду по всьому стояку, потім знов вмикають. Позивача знову затоплює.

Суддя виносить в кінці рішення про заміну неналежного відповідача, і належним відповідачем виявляється сам суддя. Тоді суддя заявляє самовідвід і стає відповідачем по справі.

 МЕШКАНЕЦЬ

У великому багатоповерховому будинку герої попередніх історій – Жора, Валєрчик, Секретарка, директор ЖЕКу та ще кілька – випадково потрапляють в один час в ліфт. Ліфт повільно рухається донизу, підбираючи людей на різних поверхах. Не доїхавши до низу зовсім трішки, ліфт застрягає.

Викликають ліфтера. Кричать. Телефонують рідним. Але час іде. І всі, хто залишився в ліфті, починають скаржитися на складні ситуації, в які їм доводилося потрапляти. Приходять до висновку, що кожна людина бореться з системою. І розуміють, що життя набагато цікавіше, ніж вирішення всіляких проблем. Тому треба жити, а не вирішувати проблеми.

Проте, коли двері ліфта відкриваються на першому поверсі, всі гуртом біжать в ЖЕК скаржитися.