Синопсис сценарію пілотної серії багатосерійного ігрового телефільму

Теґлайн: Двох правд не буває.
Лоґлайн: Війна видасться йому дрібницею, коли він дізнається, хто його зрадив.

Лісом з великою швидкістю біжить оголений чоловік з зав’язаними очима. За ним женуться вовки. Не розуміючи, що перед ним закінчується дорога, він ледь на падає з висоти в річку, але в останній момент хватається за камінь. Вилізає догори. Замість вовків там помічає козаків, які сміються з нього. Виявляється, пробіжка Тараса – останнє випробовування, яке він успішно пройшов перед тим, як його та його найкращого друга Івана візьмуть в «характерники». Козак одягається, закурює люльку, сідає на обриві. Все це – спогад. Насправді пройшло вже багато років, і на обриві сидить і курить Тарас – козак немолодих вже літ. Він сідає на коня і зникає в тумані.

1670 рік, Москва. Цар Олексій Михайлович з людиною, що не одягнена в військову форму, проводить стройовий огляд новоствореної «таємної міліції». Її керівник доповідає царю. Після цього цар відправляється на нараду. Крім людей в погонах, в кутку сидить і таємнича мовчазна «людина без мундиру», якої всі побоюються. Тема наради – ситуація в Україні та повстання донських козаків. Обговорюється сценарій щодо війни між правобережним та лівобережним гетьманатами для остаточного знищення України. Шеф таємної міліції також доповідає, що донським козакам допомагають запорожці, і, можливо, на їх підтримку виїхав знаменитий характерник Тарас. Не чекаючи кінця наради та не просячи дозволу царя, людина без мундиру нахабно залишає приміщення. Після кінця наради один з генералів, постійно перевіряючи, чи немає за ним «хвоста», приходить в підвал, розмальований зсередини масонськими знаками, де всі ходять в капюшонах, не показуючи обличчя.

Тарас нападає на російський «прикордонний пост». Знищує всіх, крім одного, зовсім молодого, який не вступив в бій – його зв’язує. Спокійно сідає біля вогнища поїсти. Переноситься думками в минуле до такого ж вогнища, біля якого сидять всі характерники, незадоволені підписанням Переяславської угоди 1654 року Богданом Хмельницьким. Передбачають війну з Росією. Повертається думками в теперішнє. Довго дивиться на зв’язаного російського солдата, тримаючи в руках шаблю.

До міста, щойно завойованого Разіним, прибуває зі своїм невеличким військом Олена Арзамаська. На прийомі у Разіна розповідає свою коротку історію – в ранньому віці насильно видали заміж, після смерті чоловіка пішла в монахині, після початку повстання вирішила приєднатись. Оточення Разіна скептично ставиться до неї, але після того, як жоден з них, крім неї та Разіна, не може натягнути її лук, замовкають. Разін та Олена залишаються наодинці – випивають, займаються коханням.

Цар та «людина без мундиру» на соколиній охоті. Цар хвалить сина «людини без мундиру», який якраз став «керівним сокольником». «Людина без мундиру» разом з сином відправляються «на відпочинок додому» на кілька днів. Один з «сокольників» пише в щоденник з масонськими символами про те, що «людини без мундиру» та його сина кілька днів в Москві не буде.

Тарас замахується шаблею над російським солдатом. Той переляканий, але Тарас не вбиває його, а розрізає канат, яким той зв’язаний. Запрошує до вогнища. Солдат розповідає про себе – він виявляється сиротою з непростим минулим. Тарас розповідає про себе, про вбитих 16 років тому дружину, сина та найкращого друга Івана, й пропонує солдату їхати з ним до Разіна. Але попереджає, що «назад дороги вже не буде». Солдат думає, але зрозуміло, що гуманність та «батьківська опіка» Тараса його вразила.

Застілля в Разіна. Всі веселі, готові до нових боїв – тільки Олена та Разін сумні, що треба буде на певний час розлучитись. Прибуває Тарас разом з солдатом. Під час розмови з Тарасом Олена згадує, що була в її монастирі одна жінка – не добровільно, а заточена – про яку ходили слухи, що вона – жінка легендарного характерника Тараса. Всі негайно вирушають в монастир. Допитують головну монахиню про «полонену» – та підтверджує, що така справді є, але до приміщення, де її тримають, вона не має доступу – чоловік, що її туди заточив, сказав, що до приміщення буде окремий хід, щоб кормити її тощо. Стіна справді виявляється замурованою, але Тарас швидко знаходить підземний хід від польової дороги до підвалу. Приміщення виявляється порожнім, але на всіх стінах видряпане ім’я дружини Тараса.

«Людина без мундиру» та його син вечеряють. Син питається у батька, чи правдиві слухи, що той був козаком-характерником. На мить задумавшись, батько коротко відповідає, що ні. Син питається, чому він ніколи не розповідає про своє минуле, в тому числі про те, хто його мама. «Людина без мундиру» кричить на сина, що той ставить багато запитань. Син вибігає з дому. «Людина без мундиру» спускається в підземелля під власною хатою. Там камера, де в кайданках сидить жінка. Жінка абсолютно шокована тим, що перед нею – Іван.