Синопсис філософского анімаційного фільму

«Шукаю пса з вираженим почуттям альтруїзму»
Флоріан Діогенович Блохін

Спочатку Флоріан жив з великою родиною у хутрі великого кудлатого сірого.

Сірий хоч і був здоровим, але спокою в житті блошиного племені це не додавало.

Великий сірий любив бігати і купатися, качатися на великому зеленого, тріпатися після і найстрашніше - чухатися - чим викликав стихійні лиха.

Старійшини навіть пророкували принагідне переселення на инше велике, можливо з меншими заростями, але зі спокійнішим норовом...

Проте пророцтва старійшин не подобались Фло. Взагалі, Фло був ще юним, і не розумів страху.

Він любив вибиратися на сам краєчок великого ВУ у Великого сірого і дивитися на безмежність незвіданого простору. За це йому щораз перепадоло «прочуханів» від рідних, адже саме на великому ВУ, траплялися найінтенсивніші Прочухани самого Великого Сірого.

Одного разу великий сірий ганяв мокрим парком за надувною синьою кулькою, а Фло спостерігав за дійством з самого краєчку ВУ.

Трапилося непоправне...  І хоч Фло знав, що на Ву треба поводитися чемно і не кусати, аби не спровокувати Великого Сірого на Прочухання, та цього разу Великий сірий схопив кулю у зуби... Вперше Фло бачив  Велике Синє так близько. Від захоплення він забувся і знічев’я вгризся самісіньку теплу жилку великого Ву.

Ой, лишенько - накликав страшне «Прочухання», був скинутий на Велике мокре холодне і вперше зустрівся поглядами з великим Сірим.

Великий Сірий блимнув, і чхнув - від чого Фло кинуло на Велике синє, і так ляпнуло, що він прилип до нього.

Велике Сіре почало віддалятися, набувти конкретних образів, зробилося схожим за розміром на Фло - і все дивилося услід Фло видаючи ці страхітливі звуки. Гав-гав- вуууу!!!

Так почалася подорож Флоріана у світ самопізнання....

***

Кулька літає світами, гріється сонцем - а хавки нема... вкусити велике синє не вдається - тож спершу прийшлося поголодувати і ледь не вмерти

потім впала роса - і Фло напився чарівної роси

в залежності від того де кульку носить - над коноплями над грибним лісом - у Фло, як у Кастанеди трапляються візії.

кінець історії в тому, що Фло опиниться у хутрі лінивого-прелінивого кота,

який настільки лінивий, що йому ліньки навіть чухатися.

Проте єдине , що подобається котові, це коли Фло забирається йому у вухо, чи сідає на носа і розповідає, розповідає,  розповідає.

І хоча це і лоскотно, треба втримуватись від "пчиху", а іноді стерпіти укуси Фло, кіт нехтує цим, адже розповіді Фло притлумлюють його жагу життя, і знімають депресію від ліні.