Синопсис сценарію повнометражного фільму

Cценарій на СМ читайте тут >>>

1574-й рік. Томаківська Січ

На Великому Лузі поблизу Томаківської Січі старий козак характерник Дід Хвесько виховує й навчає характерницьким хитрощам свою онучку, вісімнадцятирічну Зоряну. В Зоряну закоханий запорізький козак Ілляш, який, незважаючи на сувору заборону січових законів підтримувати стосунки з жінками, відвідує бурдюг Діда Хвеська. Але Зоряна закохується в новообраного гетьмана Самійла Кішку, Ілляшева побратима.

Надранок після святкування обрання нового гетьмана Ілляш пливе до Зоряни, але здалека бачить її в обіймах свого побратима. Слідом за Ілляшем до зимівників відправляються ще троє козаків. Вони з хмільної голови вирішують, що Самійло та Ілляш без них пішли бити бусурманів, тому пливуть їм на допомогу.

На Великому Лузі козаки потрапляють у татарську пастку. Самійло поспішає їм на допомогу. Разом з ними він опиняється в полоні.

Невільники

На ринку невільників у Кафі (теперішня Феодосія, Україна) козаків продають Ахмад-пашеві. Новий власник відводить їх до своєї галери, або «кадирги», як її називають турки. Козакам голять чуби та вуса. Самійло відмовляється голити вуса, які дуже подобались Зоряні, за це йому відрубають мізинця, але вуса лишають.

Зоряна гірко сумує й звертається по допомогу до лебедів, які оселилися в затоці. Від цього часу Зоряна бачить Самійла уві снах очима лебедів та інших птахів, що літають над морем.

Самійло, в свою чергу, також відчуває присутність Зоряни, коли поруч пролітають птахи, і звертається до них, наче до коханої. Коли ж він опиняється в зовсім скрутних обставинах, Зоряна ворожить і, або відвертає загрозу, або ж зупиняє кров і пом’якшує біль Самійлові.

На кадирзі-галері Самійло опиняється на одній лаві разом зі своїм побратимом Ілляшем, який не може пробачити Самійлові його стосунків із Зоряною. Невдовзі у Зоряни народжується донька. Окрім Ілляша, у Самійла складаються гарні відносини з іншими бранцями. Він навіть вчиться іспанської у темношкірого невільника.

1575-й рік. Мігель де Сервантес

Кадирга Ахмад-паші, на якій перебуває Самійло, приходить до узбережжя Іспанії й захоплює іспанську галеру разом з Мігелем де Сервантесом і його братом Родріго. У Мігеля знаходять листи до іспанського короля, тому Ахмад-паша вирішує його дорого продати в Алжирі. Мігеля саджають на одну лаву з Самійлом і Ілляшем. Самійло розповідає Мігелеві про Зоряну та їхні незвичайні стосунки, чим викликає захоплення у романтичного Мігеля. Вони товаришують.

В Алжирі Мігель отримує від родичів повідомлення з інструкцією втечі. Цю інструкцію поцуплює Ілляш. А коли Мігель, Самійло й інші козаки втікають, Ілляш сповіщає про це турків і передає їм папірця зі схемою втечі. Втікачів ловлять і дуже жорстоко карають. Зоряна разом з Дідом Хвеськом несамовитими зусиллями відвертають від Самійла неминучу смерть. Мігеля й Родріго Ахмад-паша продає.

1599-й рік. Втеча

Самійло та інші козаки дуже постаріли. У Самійла немає вже трьох пальців, яких він позбувся за спроби втечі. Він сидить на лаві один. Колишній його побратим Ілляш вже не Ілляш, а Бейдулла в багатому каптані. Він отурчився й став головним охоронцем бранців. Хазяїн кадирги також змінився. Ахмад-пашу заступив його син, Алі-паша. Йому в усьому допомагає Бейдулла-Ілляш, який в своєму завзятті доходить навіть до того, що вбиває козака Шелепка.

Алі-паша на кадирзі прибуває до міста Козлова (теперішня Євпаторія, Україна), щоб посвататися до доньки місцевого санджака (губернатора). Разом з усією командою Алі-паша сходить на берег, залишаючи на кадирзі лише Ілляша з бранцями. Алі-паша з турками гуляє на березі, а Бейдуллі відправляє діжку вина. Ілляш запрошує Самійла випити з ним. Він залишає гетьманові кайдани на руках і вони йдуть до Ілляша в каюту. Самійло чекає, поки Ілляш нап'ється, й забирає ключі від кайданів.

Самійло відмикає бранців, вони вбивають усіх турків, які повертаються з берега. Самійло повертає собі булаву, якої позбувся 25 років тому, й козаки прямують додому. Козаки не можуть вибачити Ілляшеві зради й смерті Шелепка та страчують його. На Січі Самійла разом із Зоряною зустрічає донька Дарина.

1616-й рік. Мадрид

Мігель де Сервантес, відчуваючи близьку смерть, постригається у монахи. Отець-гвардіан, який його постригає, питає, чи є у Мігеля справи, які він не встиг зробити, про що тепер шкодує? Мігель відповідає, що, на жаль, не встиг написати про хлопця, який не хотів голити вуса й віддав за це пальця. Гвардіан природньо дивується такому вчинку, адже вуса можна знову відростити, а пальця – ні.

- Одразу видно, святий отче, що ви не знали запорізьких козаків, - відповідає йому Мігель.