Якщо це дипломна робота, до того ж, адаптована, тут варто поговорити про всі плюси й мінуси, котрі посіли місце у візуальному викладі… Не варто боятися живих класиків у спробі поправити щось, а то й додати своє… Якщо в прозі мають місце імпровізації, то сценарний формат потребує змістовності, переконливого бачення речей – у сюжеті, персонажах, послідовностях сцен… Для мене, скажімо, важливо, завершена сцена, а чи притягнута, даруйте, за вуха…
Якщо конкретно про слабке місце в сценарії, то ось маємо тут.
(Яків готує та вмовляє Оленку випити трави )
ІНТ. ХАТА ЯКОВА. ДЕНЬ
ОЛЕНКА
Ладно, давай свої трави.
Яків ледь помітно посміхається. Оленка кривлячись п’є.
Далі:
ІНТ. ХАТА ЯКОВА. НІЧ.
Оленка прокидається. В неї зав’язані ноги, стриножені, як у коня
ОЛЕНКА
Дєд, ти іздєваєшся надо мной?
В кімнату заходить Яків.
ЯКІВ
Будеш ходити так, доки не образумишся!
ОЛЕНКА
Черт с тобой! Похожу і так, дєдуля.
Висновок: обидві сцени начебто, як завершені, але вони якісь штучні, не гармонійні із «складним характером» героїні, не несуть довіри та зацікавленості на події подальші…

Написав Федір Янько, 12:40 13.06.2018

Вельми вдячна Вам за коментар, пані Ольго.
Стосовно "екранізованої історії", текст писався до виходу екранізації.
Але я не думаю, що існування одного варіанту, є приводом не робити інший.
Зауваження врахую. Дякую.

Написав Марина Бойко, 21:50 24.04.2018

Що тут сказати... Сильна драматургія. Вже екранізована історія.
Що зможе додати автор, в цьому випадку режисер (вочевидь сценарій писався для себе) нового?
Хотілося б порадити зосередитись на проблемах Якова. Чому він знову йде на те, що вважає гріхом, як покарав його бог?
Бо зовні для глядача все занадто просто - хороший вбиває поганого. Що тут переживати, все як має бути...

Написав Ольга Калуга, 14:03 24.04.2018