Дякую, Надія! Радий, що історія припала до душі. Головний герой і справді до пори на межі нормальності, але хотілось показати, що може самотність зробити з людини. А саме трансформацію героя, коли бути одинаком більше неможливо. А Люда як кіт Шредінгера - може втекти, а може ні)

Написав Павло Остріков, 21:32 13.11.2016

Сподобався Ваш сценарій. Але для мене головний герой був зовсім нормальним, принаймні до того, як її привязав. Принаймні декого подібного знаю)
Як на мене, історія самотньої людини цікавіша і глибша, ніж історія психа. Бо так вкінці просто відкриття - псих, і залишається страшок на душі. А якщо самотній і мрія на сімю розбивається - більше співчуття і розуміння. Я би таки дала Любі втекти))

Написав Надія Коваль, 20:29 07.11.2016

Марія, дякую за відгук. Я намагався його розкрити, і для мене, головною задачою було показати його трансформацію логічною. Ви пишите, що не зрозуміло чи він психічнохворий чи просто самотній. В житті не завжди зрозумієш - людина хвора чи просто зі своїми дивацтвами. Проте я намагався показати, що він психічнохворий. Можливо, візуально це буде більш переконливо. Далі. То, що він плаче, коли його обзиває жінка, яку він кохає - на мою думку, зрозуміло. Це його реакція, що вони будуть жити разом не так, як йому б хотілось. І в душі (відповідь на наступне питання) головний герой розуміє, що переходить межу, але в кінці він з цим мириться і розуміє, що назад дороги немає. У нього багато телевізорів, і це пояснюється в діалозі - не буду повторюватись. Я розумію, що образ важкий і потрібно бути обережним, щоб показати його цільним. Тому ще раз дякую, що звернули увагу.

Написав Павло Остріков, 10:10 01.11.2016

Як на мене не вистачає психологізму головному герою, не зрозуміло чи він психічнохворий чи просто самотній. Чому він плаче, коли ця жінка обзиває його чокнутим? Навіщо йому стільки телевізорів, що в нього коїться в душі? Можливо, я дивлюся на це як літератор, але, на мою думку, не до кінця розкритий головний герой.

Написав Марія Лепетан, 15:06 31.10.2016