НЕПОМІТНА_сценарій.docСценарій ігрового короткометражного фільму
Wiz-Art Film School збирає у Львові найкращих практиків та інспіраторів з України та світу для того, щоб навчити наших студентів розповідати історії візуальними методами.
Основна мета – результат, який можна побачити – збільшення кількості та якості фільмів, знятих в Україні, формування власної кіномови і хвилі нового українського кіно. Кіношкола проводиться за підтримки мистецької формації Wiz-Art.
У рамках Wiz-Art Film School відбувся авторський курс Марисі Нікітюк «Кіносценарій за 30 днів». Заняття тривали впродовж липня 2015 року. Учасники прослухали лекції про основи драматургії, кіножанри, методики написання сценаріїв, основи пітчинґу. Також відбувались групові перегляди та обговорення фільмів, а ще – розробка ідей та сюжетів.
Сценарії учасників курсу:
- Павло Петрик – Втрачені шанси
- Жанна Озірна – Дівчатка
- Уляна Скицька – Дідо
- Славік Луніо – Батут
- Світлана Андріїшина – Непомітна
Коментарі
Яскравий приклад шизофренії і цілковитого несприйняття дійсності. Але на мою думку треба було б більше розкрити образ самої Люсі. Образ Люсі дуже схожий з образом маленької людини. що є актуальним у літературі 20 ст. Під час прочитання виникає ряд запитань. Що стало каталізатором для психіки героїні? Чому оточуючі не помічають її? Чому саме священник? І чому саме 3-го дня... Кінцівка твору є трошки розмитою. Але основною моєю заувагою є те, що не повністю розкритий характер героїні твору.
Сіре затягане плаття, відлюдькуватість, запойне читання - класичні симптоми шизофренії або шизофренного розвитку особистості... щоправда галюцинують вони більше аудіально а ніж візуально, але на закони кінематографії зважаючи то в принципі нормально... вигаданні співрозмовники, особливо "мамкині" нравоучіння так й апелюють до концепціїї шизофреногенної матері та й до концепціїї Берна стосовно розвитку даного розладу.... те що в них бувають тимчасові "прозріння" залежить фід форми протікання захворювання... подальші рецедиви теж в принципі норма... вилікувавшихся від данного захворювання рахують на пальцях а й то сперечаються...
Тобто все воно доволі точно відбиває сам феномен... Але чи не варто було б більше зосередитися на самій Люсці - як вона стала такою як стала, що до того призвело... тобто - додати трохи динаміки, розвитку та конфлікту у тихий мирний та прогнозуємий плин історії?
Перш за все дякую за увагу до мого сценарію!
Почну з того, що коли я його писала, то про шизофренію зовсім не думала. Хотілося розповісти історію однієї самотньої людини, котра шукає своє крихітне місце у цьому світі, а через те починає підміняти справжню реальність вигаданою у найбільш зручний для неї спосіб - читаючи книги.
Люся живе у постійній невизначеності, що буде далі, а ще без конкретного розуміння, що їй із цим своїм життям роботи.
Щодо розкриття образу героїні, можливо, ви праві, проте у цій історії робився акцент не на тому, що стало причиною, а більше, як головна героїня врешті виходить із власного замкнутого кола і наважується на щось їй непритаманне.
А чому священик можна здогадатися з того, що читає героїня.
Уточніть, будь ласка, чим саме кінцівка розмита?
Написав Світлана Андріїшина, 09:16 15.09.2015