Федоре, дякую за Ваш коментар.
Ви маєте рацію, сценарій має давати режисеру, оператору, акторам і всім іншим, прозору зрозумілу картину того, що і як відбувається в картині. В першу чергу режисеру бо саме він збирає докупи працю кількох людей. Таким чином, якщо я сам зніматиму то це залежатиме від мене, щоб не було ефекту "зіпсованого радіо". Дякую за зауваження, під час роботи над картиною обов'язково спратимусь за вашу думку.

Написав Андрій Хохолкін, 09:03 02.03.2015

Давненько не говорили, а хочеться знову-таки згадати про користь логлайну… Є простенька ідея – бажання малого Тараса потрапити за ті загадкові стовпи, довідатись, побачити, що там…Відтак, усі сцени від головного стержня не повинні розгалужуватися надто далеко (вибудувати їх у певну послідовність не так вже й складно: ось Тарасик слухає, розпитує у дідів, ось вже мріє туди потрапити, щось сниться йому, ось вже вирушає й не без пригод – усі ці складові мають надати відповідний ритм та динаміку)

Навіть не знаю чи допоможе тут якесь скорочення, щоби сконцентруватися на головнішому. В загальному сприйнятті все начебто непогано прописано, а ось якогось органічного зв’язку не вистачає… Для порівняння, згадуються часи, коли захоплено крутили радіоприймачі, налаштовували на ту чи іншу хвилю, і коли була сильна, стабільна частота – слухали, а коли йшов «розброс» - якось воно не сприймалося… Отож, компактність – і ще раз компактність!

Написав Федір Янько, 15:30 15.02.2015