Мій продюсер Ван Ґоґ_сценарій.docxCценарій ігрового короткометражного фільму
Коментарі
Вдячна за коментар і прямоту!
Згодна, що тут має місце легкість, а для когось може навіть і поверховість написаного, проте я навмисне обирала такий стиль викладу історії! І я саме не хотіла робити важезну таку сумну історію про те, як же це непід’ємно бути художником. Хотілося зробити як у старі добрі часи – драму розповісти як комедію!
Думаю, що саме ця попередня вдавана легкість і повинна зробити фінал більш неочікуваним і вдаряючим, бо ж саме так смерть і відбувається, чи не так?
Отакий був підхід до сценарію і занадто заглиблювати текст у внутрішній драматизм я не хочу. Думаю що при хорошій акторській грі головного героя ця глибина буде, якщо він в собі таку знайде.
Як на мій погляд, викласти історію на 15-ти сторінках, спираючись лиш на одну зовнішню сюжетну лінію, справа невдячна - може втомити навіть те невелике певне глядацьке коло.
Ван Гог постать непересічна, а відтак і виклад, проникнення в тему має бути глибиннішим (історію має підсилити домінування внутрішньої сюжетної лінії, котра окреслить драмситуацію, поєднає внутрішній конфлікт з зовнішнім, що власне і запрацює на отой трагічний фінал)
На жаль, у сценарії цього не простежується... А смерть людини завжди... Це ж... Ну, не просто так?
Дуже дякую за відгук, це цікаво!
Мені б тільки поговорити про Ван Гога і про те, що б він міг або ні. Але причини його смерті достеменно таки не відомі, то ж і я не можу сказати, що то було - самогубство чи вбивство. Так само і фінал прописую не говорячи це є самогубство героя, чи персонажа фільму у фільмі.
То ж на рахунок фіналу, можу сказати, що я з Вами згодна, більше того - він там саме такий і є - Рудий робить це заради фіналу, і я не писала, що взагалі самогубство є справжнім... можливо це фінал фільму і є. А можливо і те і інше, і все просто накопичилося до купи і фільм поєднався з життям режисера і актора так щільно, що навіть ні він ні я не можемо сказати де та рамка.
Але він точно робить це за для фіналу фільму і на камеру, а не просто собі так з нервів, можливо там не надто зрозуміло це прописано, тоді вже це питання до мене з приводу донесення до читача.
На рахунок інтерпретацій та сприйняття постаті цього художника, тут скоріше в мене просто роздуми. Сам фільм це роздум і про Ван Гога окремо і про життя художника (будь якого) в наш час і в інші часи, і Ван Гог та його ім'я окрім іншого тут втілюють просто саме мистецтво як таке. Тому зовсім не маю на меті відстоювати якісь свої інтерпретації, це скоріше рефлексії.
Пролог просто суперовий... як й на початку прочитання так й опісля...
Сердцевина доволі легка та грайлива як ті бульбашки шампанського... якого напевно й в кадр непогано було б до пива та чаю додати... Загалом при прочитанні здається дещо напівбіографічною, гротесково підглянутою у повсякденності...
Фінал, як й годиться, несподівано вражаюче вистрілює не тільки в кадрі, але й для сприйняття... Але з тим полишає якийсь диссонас... адже Ван Ґоґ навряд був схильний до самогубства... скоріше до самопожертви... й така інтерпрітація його образу Автором на тлі сучасності через героя, епатуючого вдаваним нерозумінням оточуючих як приводом-мотивом до суїциду якось шкребе по душі... Адже на кожен утиск соціального, та й не тільки, оточення він реагував ще більшим поглибленням в працю й начебто не нарікав на нерозуміння, хоча напевно й прагнув його... Й звідси його епатажність все ж краще розуміється як мотивована з жертовності, а ніж з нерозуміння-фрустрації соціального середовища... Й враховуючи це, напевно б у фіналі мені б дещо більш автентичний видався Рудий, що звичайно неочікувано для всих вистрілює, але таки не тікає втомленно від усих, а жертвує життям заради хочаб того неочікуванного фіналу, над яким так билася вся знімальна команда...
Воно зрозуміло, що саме сприйняття постатті митця Вами, Ольго, й мною може бути цілком протилежним, але тим не менш суб'єктивно вірним та обгрунтованим у обох випадках, що мають право на окреме існування, а тому напевно й ваша інтерпритація образу має право на існування та претензію на розуміння у певного кола глядачів, що мають спільний з Вами погляд на мистецтво та особистість непересічного голандця.
Так, справді, можна і в обраному стилі викласти Ваш задум при умові, що кожна сцена працюватиме, в ній буде доста перчику по темі, тоді і хронометраж у 15хв. можливо виправдає себе.
Продумайте в тому ж іронічному плані якісь паралелі: скажімо, тоді як Рудий весь в роботі, завалений ескізами в зацікавленні на кінцевий результат - комусь те до лампочки, хтось розслабляється, забавляється пивком чи ще чимось... І така "вилка" ніколи не буде зайвою, вона працюватиме на сюжет, і головне - на фінал.
Написав Федір Янько, 10:31 30.11.2014