Світанок_сценарій.doc
Коментарі
потішив комментар про "звичайнісеньку ручку" - якак різниця що написано у сценарії? якщо у кадрі не буде різниці - яка ручка. літературная форма не важлива. звичайно треба триматися шаблону, але б іще коми авторові порадили розставити.
а комментар про супершаблон від автора що написав: вона вдарила його у груди і сказала: "Як ти мене налякав" Це вже вибачте. І це до речі буде на екрані.
Моя думка як глядачки - мораль відсутня, сюжет відсутній, але є настрій. Для мне це важливо, для мене цього досить.
і просто дуже цікаво - якщо читали Стівена Кінга "Як писати книги" він там пише,що власному завжди передує наслідування. Що спочатку усі письменники беруть чужий сюжет чи образ і намагаються відтворити, але не можуть і творять щось своє. Цей сценарій приклад цього правила у дії
Після пояснень стає уже краще зрозуміло, що малось на увазі :) Отже це притча. Тоді ідея непогана, але як окремий компонент - не працює. Пишіть ПМ
Мене, власне, і надихнули на цю історію прологи фільмів "Антихрист" і "Дзеркало" (+ "П’ятниця" Шашкової).
Більшість творчих, талановитих людей замість того щоб "писати", витрачають свій час в нікуди, враховуючи те, що світ не стоїть на місті, людський досвід та можливості передаються з покоління в покоління і набувають нової форми, а "двері до кімнати батьків завжди відчинені". Але чому саме так, якщо, в принципі, їм відомі можливості і шляхи? Можливо, вони просто потребують уваги і підтримки, мов діти?
Федоре, дуже дякую!
Так, це, можна сказати, - мій перший сценарій. Спочатку ця історія повинна була йти як основа прологу ПМ-фільму про творчість. Але потім подумав, що було б непогано, якщо з цього вийшов би КМ-фільм…хоча б для початку так.
Думка про дівчинку цікава. Дякую, я подумаю над цим.
Остапе, і все ж щодо "звичайнісінької ручки"))
Для прози цілком проходить... А от звичайнісінький пістолет - ні...
Для варіанту сценарію:
а)можливо, автор хотів підкреслити, для хлопчика втрата навіть такої простої речі - важлива...
б)можливо, що тут ще й турбота про режиссера (без заморочок аби - "бере звідти звичайнісіньку ручку"...
Ось такі аргументи на захист ))
В цілому ж, якщо це перший сценарій Олега, то варто наголосити, що коротка форма йому дається, він відчуває трьохактну картинку (а це для майбутнього сценариста чи ненайголовніше!)
Щодо словесних переборів, так - їх ще багато - треба проходитись з сапкою.
Щодо формату - також. Треба розбивати на сцени, уважніше слідувати за своїм героєм: де він біля столу (дістає ручку) а де вже бавиться на балконі...
Невже я пишу так двозначно?)) Я мав на увазі: навіщо писати "звичайнісіньку" ручку?) Якщо б із ручкою були якісь проблеми, то тоді варто було би це вказати. А так... "Він взяв в руку звичайнісінький пістолет і вистрілив у злодія вичайнісінькою кулею. Двічі. Той упав на підлогу спиною вниз, а животом - догори..."
Так, справді, аби ручка була незвичайною (подарунок і т.п.) вона би потягнула на підсюжет... Хоча хід цей також вже замусолений, може виглядати, як штамп, до всього ж - важче буде підтягнути правдоподібний фінал: знайти таку чи подібну ручку...
"і немов кличе до себе своєю загадковою відсутністю людей, створюючи, таким чином, своєрідний гімн свободи й гармонійної краси." - для чого це у сценарії??
"...бере звідти звичайнісіньку ручку." - шкода, що не якусь незвичайну..
"ХЛОПЧИК миттєво вибігає з балкона, з квартири і прямує до місця, куди впала ручка." - семирічний хлопчик? квартира на 9 поверсі? батьки у цей час сплять?
"Пробігши 4 метри, він зупиняється, знову розвертається до ЖІНКИ і злегка нахиляє голову. Дякую" - супершаблон
Взагалі не сценарій, а якийсь сюр...
Прописано з теплом, вчинок жінки, звичайної перехожої стає для хлопчика іскоркою-пробудженням, поштовхом для творення чогось вищого…
Відтак, можна констатувати: є гарна фабула у цій, сказати, етюдній замальовці, бо вона є досить прямолінійною, без підсюжету…
Рудоволоса жінка із нотками вчительського повчання дещо гальмує світлу цілеспрямованість у фіналі, а з нею і отой нежданий спалах натхнення, прирівняний до злету – характерний для підліткового віку…
Здається, краще було би аби хлопчику стрілася дівчинка… Ось вона осяйно виглянула із прочиненого вікна, гукнула: зажди, не журися, здається є в мене десь точнісінько така ручка…
Дякую вам за коментарі!
Остапе, буду писати. Але саме до цієї ідеї повернусь пізніше; не думаю, що я зараз готовий до неї :)
Написав Олег Дзюба, 01:12 01.12.2014