В камері є цікава деталь – за які гроші вона куплена. Це можна додати сценою, як батько дивується камері, а потім наздоганяє сина в коридорі і запитує про це, син каже, що отримав премію.

Можна ще далі піти – син каже, щось на копил «тепер все добре, тепер заживемо нормально», маючи на увазі, що протягом Майдану регулярно отримуватиме великі гроші. І тоді це додає для кінцівки – «поступився індивідуальним благополуччям задля майбутнього країни».

Щодо камери, знову. Сестра може її спробувати взяти з собою. А батьки, бо ж це велика цінність в їх очах, кажуть «раз ти до подруги, готуватись до контрольної, то не треба тобі ця камера. Залишай її вдома».

Написав Дмитро Бондарчук, 12:00 18.05.2014

Задумка гарна - і тим паче, потребує глибшого викладу, більш емоційного, бо йдеться ж не просто про речі буденні: так воно й справді буває, часом близькі, рідні люди зі своїх політичних переконань або ж з обов’язку служби стоять по різні сторони барикад.

Трохи про деталі…
Подарований братом фотоапарат не може бути деталлю випадковою. І ця деталь, як художній засіб має працювати в цій історії далі (може, дівчина взяла фотоапарат на Майдан, там його в сутичці пошкоджено…)

Вихід героя з лав беркутівців… Крок не буденний і потребує також додаткових художніх засобів – більше б зримого поступку, аніж простого інформаційного повідомлення сестрі про своє рішення.

Написав Федір Янько, 09:50 27.01.2014

Є один недолік. Зі сценарію зовсім незрозуміло, чому Юля пішла на майдан, навіщо взагалі всі люди там знаходяться і чому їх атакує "Беркут".
А цікаво, десь є інформація, скільки беркутавців рішли з роботи після тих подій?

Написав Євген Чвіров, 08:56 18.01.2014