Танго долі_сценарій.doc
Коментарі
Скетч шоу.
я замовлю столик в найкращому ресторані міста? -
Плавати на байдарках.
напротивагу цьому
каблучка зі смарагдом , гарно відремонтована квартира і ресторанчик де:
"ллється танго"... Танго не може литися , колего, бо за суттю своєю танець і музика запальні , з синкопами і нпругою, що власне і зображається в потойбіччі. Доречі, не зрозуміло, вона з БЄСОМ також в раю балака? Чи то її так поміж трьома світами швендяє?
Я постійно потикався на мовних неоковирностях, можливо і не зрозумів глибинної напруги сценарію. Отже тьотка вискочивши замолоду за інженера, який простяцький романтик, і звабив її десь в байдарковому поході "за туманами" - прагне світської "абхадітєльності" , так щоб в рестран, свадьба з лімузіном і відпуска на Мальдівах.
І тут намагаючись приховати те що трахається на стороні, потрапляє з необачності у якусь перепетію, мало не гинучи.
Далі кліп в стилі Алана Бадоєва.
Отже вона тупа міщанка з мріями сучасної блондинки, яка є суцільно об"єктом обставин. Навіть у потойбіччі.
Не розвивається , не показує внутрішньої боротьби, не долає нічого. Так собі, наснилося, бо совість трохи шкребе...
НЕІНТЕРЕСНО
згадані приколи:
відкриває на повну потугу кран - або потужність, або ж просто - на повну.
чотки - вервечка
ллється аргентинське танго - вже казав
з комином у спальні - це курна хата коптильня (комин=дымоход) - може камін?
пристрасно пригортає - може палко? бо пристрасть, або зваба - є однією з вад людської природи.
валіза з якої видніється краєчок - от на небокраї, або у колодязі може таки щось виднітися, а ніч розвиднюватися
Господи, в кого ти така безталанна? - талан не передається від родичів, хіба що родове прокляття.
губи вкрай потріскані - геть пошерхлі, ( є таки "пристрасть авторки до усяких потріканих з якогось краю людських органів)
Всі дерева цвітуть водночас: яблуні, вишні, абрикоси. - бідні постановники, якщо їм потрібно буде примушувати квітнути одночасно всі плодові дерева, бо цей процес триває цвітозмінно десь із місяць півтора). Чому б тут не довісити ще й каштани, акації і липи - щоб бджоли тааак загули :)
сіра пустель - пустинь, чи пустеля?
тримається на кількох суворих нитках - може сурових, бо як уявлю ці злі-презлі як вуста прокурора нитки, який вимагає кари повішання на суворій мотузці.
покиньте...
поплавець з пір’їнкою весело качається - хитається, а от кінь, пес качається нпо траві.
просипається - сіль, крупа з мішка. а Катерина приходить до тями, або принаймні прокидається, чи просинається.
Прибори - прилади
Дмитро і мати вскакують - на коня , чи у халепу?
Ну й годі! Знаєте, в самого помилок і очепяток доста, але тут ви повеселили. Таке... Головне , шо сценарій і на телемило не тягне, вибачте.
Щиро дякую, пане Федоре! І Вам бажаю успіхів!
Олено, та так воно, певно що й є в житті цьому: сподіваємось, живемо надією на свято... Приємно, що на землі запорізькій з явився гарний майстер, літописець життя нашого.
Щиро Вам успіхів ))
Щиро дякую за коментар. Щодо основного конфлікту, так ми в житті до кінця нічого не вирішуємо. Спокушаємося, пірнаємо в почуття поки доля не починає нас "танцювати". І у кожного це свій особистий танець. У мене вийшло танго, бо воно в мене асоціюється з пристрастю і вибором. Або від тебе залишається попіл, або з тобою залишається біль.
Типовий приклад того, як можна майстерно, маючи за плечима вже якийсь досвід, оминати традиційну лінійність викладу твору - маніпулювати часовими пластами, на основі внутрішнього конфлікту кудись та рухатись. Цікаво, вдало виписаний АСМОДЕЙ. Картинка з дідом на риболовлі бачиться теплою, до щему українською, мальовничою… І все ж, здається не вирішений до кінця той конфлікт головний, незрозуміло з яких причин то було лише танго, а не дарунок долі? А втім, то може якраз і є ота ніколи до кінця непізнанна загадка душі людської…
О, пане Іване-Вячеславе, Ви з таким серйозним підходом до авторів, неначе який суворий редактор відділу прози)). Авторам завжди здається, що все зрозуміло і основний посил до режисера донесено, незважаючи на те, що кострубатість «шлагбаумів» таки впадає у око і може засвідчувати про певний авторський рівень… Хоча, якщо взяти сценарії Марисі Нікітюк, то вона не дуже тим переймається (в тім числі й в плані вдосконалення сценарного викладу), але ж це не заважає їй, за означенням критиків на СМ., бути в числі перспективних, гарних сценаристів…
Написав Федір Янько, 18:17 13.01.2014