5_сценарій.rtf
Коментарі
Так, Надіє! Ви вгадали. Сум з приводу обох. Не мають вони мутувати до глядача. Це вірно. Вони мають боротись із ним, РАЗОМ. У моїй історії, герої, на жаль цього не встигли, та може колись встигну я. добре. що викликають симпатію. Я дуже надіялась хоч якось це зробити, після тих всіх сварок їхніх.
Фільм "5" уже знятий, до речі!)) так що надіюсь, скоро мене сваритимуть не тільки тут. а і на кількох фестах))
Вероніко, якщо долю 5ьох вирішує ГЛЯДАЧ з відром попкорну, то мені ці пятеро вже симпатизують)))) і їх фільм також. Чи вони мають мутувати до неадекватності гладача, щоб вижити?)) Хоча, може, це сум з приводу обох.
Досвіду мало, треба грошей, треба мати пробивного агента - зрештою треба знайомства мати...
Федоре, ну так напевно принципово нічого й не змінилося... якщо є досвід організації кінопроцесу, то це ж нікуди не подінеш...
Фільмував я в часи, коли можна було звернутися в відповідні інстанції,заявити, ми можемо і ми хочемо знімати кіно… І нас запитали, стільки ж це треба для початку грошей, щоби таку дитячу кіностудію започаткувати? Я назвав по тих мірках скромненьку суму, сказали немає проблем – я поїхав, закупив усе необхідне, ми почали робити кіно – самі, до слова, ще й обробляли плівку…
Фільмував я в часи, коли можна було звернутися в відповідні інстанції,заявити, ми можемо і ми хочемо знімати кіно… І нас запитали, стільки ж це треба для початку грошей, щоби таку дитячу кіностудію започаткувати? Я назвав по тих мірках скромненьку суму, сказали немає проблем – я поїхав, закупив усе необхідне, ми почали робити кіно – самі, до слова, ще й обробляли плівку…
Фільмував я в часи, коли можна було звернутися в відповідні інстанції,заявити, ми можемо і ми хочемо знімати кіно… І нас запитали, стільки ж це треба для початку грошей, щоби таку дитячу кіностудію започаткувати? Я назвав по тих мірках скромненьку суму, сказали немає проблем – я поїхав, закупив усе необхідне, ми почали робити кіно – самі, до слова, ще й обробляли плівку…
Федоре, так як запрошують, то треба таки в продюссери перекваліфіковуватись... й нашо тоді тобі той дядько.. тим паче, що процес кіновиробництва не чужий для тебе, адже наскільки розумію - фільмував колись самотужки...
Так що - творчих успіхів, що тут ще скажеш:)
Цікава ось мені відповідь з Міністерства культури: «Держкіно запрошує кінопроект за Вашим сценарієм взяти участь у конкурсі. Одночасно повідомляємо, що до розгляду прийматимуться лише кінопроекти (пакети документів та матеріалів) подані продюсерами-виробниками, а не прозові твори та кіносценарії, подані авторами.
У відповідь на таку щедру пропозицію, хочеться запитати, я якщо в немає у Києві дядька?
О, та тут уже таке жваве обговорення, а я нічого не знаю – пряму трансляцію із майдану дивлюся!
Євгене, згоден, ми від столиці далеко, то певно ж і знаємо менше ніж Вероніка про той загадковий український кіношний процес. Про державну підтримку я знаю. На сайті висять роботи, котрі набрали якісь там бали і держава підтримує… Але я хотів би щоби ця підтримка була більш-менш прозорою і доступною кожному… Отоді, Вероніко, й не буде питання для чого ми сценарії пишемо…
А навіщо ж люди п ють горілку, жруть чіпси? Це все духовна слабкість.
ну, тоді навіщо ми пишемо сценарії?
А в нас немає кінопроцесу, на мою думку. Невеличкий такий кінопроцесік існує. Стосовно ж державного фінансування... В Росії також іноді дивуєшся, на які фільми виділяються державні кошти. Та й чи це діло держави - кошти на кіно виділяти? На моє переконання, держава зобовязана сприяти кращим умовам для розвитку кінематографа і не більше.
я щось казала про конвеєр? Наче ні. я казала про те, що є засилля. Подивіться, які фільми отримують держфінансування. Короткого метру знімають багато. Та про конвеєр і говорити поки, на жаль, не можна. Тому ваша тонка іронія тут нідо чого. Я висловила свою особисту думку. Якщо ви зі мною не згідні, то будь ласка поясність, який же у нас кінопроцес?
Федоре, тут ось в чому річ. Я думав, що в Україні майже нічого не знімають. Але Вероніка повідомила, що не просто знімають, а, навіть, поставили на конвеєр сюжети про сиріт, собак, інвалідів. А чому я всего цього не бачу? Висновок - приховують. Де і хто - то велика таємниця. Може цими фільмами наша держава розплачується з МВФ?
Ніяк не збагну про що ви, хто і які фільми ховає? Мова про вже готовий продукт чи про тернистий шлях той від гарного сценарію до народження фільму?
Ви добре сказали: Ховають фільми! Це в точку. адже бувають такі фільми як "Звичайна справа". Фільм прекрасний від початку, та закінчується він просто дивно і жахливо. Як глядач, я відчула такий посил:"Як не бийся внашій країні, як не твори, нікому ти на фіг не потрібен. На помийці будеш зі своїми віршами! Вижити зможеш тільки якщо ти хитрий ділок" В житті воно може і так, але я в кіно іду, аби побачити щось таке можливе, чого в житті немає. Саме тому в народу популярні америкосівські фільми. Бо там страшенну силу може перемогти один бетмен. Але я і такий фінал пробачила, настільки була класна задумка. Та потім я почула дивну річ, фільм провалився. Глядач його так і не побачив. А через що? Бо в нас якщо і виділяють кошти, то тратять їх тільки на зйомки. І виходить то все, вибачте, у фестивальну трубу. Наче якийсь клуб філателістів. Тому я може образилась на наш кінематограф. Бо багато чого не розумію в ньому. І саме тому, мій продюсер так переживає за бабки. Бо кіно - то індустрія розваг, яка дуже хитро має нести мистецтво в маси.
Дуже радію, якщо хоч трохи був корисним. З цим у мене проблеми. Декілька фільмів фестивальних дивився (КМ). Нормальні - жоден сюжет пересказати не можу.
Дуже вам дякую, Євгене! Саме такі думки в мене були при створенні сценарію і судячи з того, як ви його охарактеризували, то в мене дуже пристойно навіть вийшло відобразити своє бачення ситуації в Українському кіно. Про побитих собак і сиріт якщо хочете подивитись, то гляньте фестивальні програми!))
Отже нам пощастило дізнатись, про чий кінематограф розмовляємо - про український. Якщо відкинути дуже коротесеньки КМ-ки, то я пригадую лише два фильма: "Той Що пройшов крізь вогонь", та про Параджанова. Перший подивився повністю, другий - півгодини. Стареньких, собак, сиріт - не помітив. Чому від мене ховають стільки фільмів?
Та годі, побалакаємо про сценарій "5". Назва мені подобається. Нажаль, її буде важкувато використати при складанні кросвордів, однак це єдиний її недолік. Пішли далі: хто головний герой? Хм... Призадумався. Давайте оберемо продюсера. Хто против? Усі - за! Яка ж головна мета головного героя? Мабуть розібратися, хто ж винен у провалі фільма? Гаразд. А що він для цього робить? А нічого - горлане щось там собі, як і всі інші. Далі питання: хто і яким чином заважають продюсеру? Незрозуміло. З одного боку всі заважають, з іншого - всі ж так само й допомогають.
Тепер стосовно того, хто тут може визвати співчування? Не знаю, бо мене, як і всіх глядачів виключили з можливості мати власну точку зору, бо від нас повністю приховали обїект конфлікту - фільм. Ми його не бачили, ми навіть не знаємо, про що він?! І репліки героїв нам цю тайну так і не відкривають. Це нагадує ситуацію, коли нам пропонують послухати суперечку журналістів стосовно того, чи справедливо вигнали Хачаріді в матчу з французами, при цьому не показавши жодного моменту цієї гри.
я обовязково це зроблю, коли з роботи вернусь. У нас в редакції неділя - робочий день.)
Вероніко, але ж хочу, щоби й мою історію Ви розгромили чи підхвалили...))
Вероніко, вітаю! Розумна, змістовна відповідь зі своїм поглядом на бачення речей! Ви вже вибачайте – в той день неначе якісь бурі магнітні над СМ зі шквалом пройшлися – дісталося на горіхи Д.Бондарчуку, мій сценарій також потерпів від «обстрілу»… І це дуже добре, що в Вас стачає запалу вступитися, стати на захист свого твору. Якщо не читали, то перегляньте, як довелося мені захищати свій попередній сценарій «Жінка»(я буквально за кожною дією, за кожним вчинком, поглядом чи просто мовчанням своїх героїв доводив значимість того для розвитку своєї історії)
Ваша ж історія, це одна сцена – «конфлікт на рівному місці… Тому дуже дотепною, вибачайте, видалась мені репліка від Івана-Вячеслава щодо того, щоби сюди б іще й малюсіньку тінь Подеревянського))) (проблема з апострофами, вибачайте)
Але нічого не втрачено,Вероніко! З вашого задуму можна зробити гарну комедію - з передісторією, розгортанням та завершенням цьої історії… Може, якось ось так:
«творча п’ятірка» захоплено готується презентувати своє дитя – свій довгоочікуваний фільм, в котрий вони дуже-дуже вірять і на який сподіваються…
«творча п’ятірка» в переповненій людом залі - хоче бачити реакцію глядача…
фільм на екрані. Члени «пятірки» з напругою озираються, вдивляються в лиця людей…
В ЗАЛІ: хтось хилить голову - починає куняти, хтось спідтишка уже мацає стегна своєї супутниці, хтось просто зітхає - тихенько встає й залишає залу.
«творча п’ятірка» заклопотано озирається. Зала напівпорожня, в залі вже взагалі – немає нікого…
І ДАЛІ ВЖЕ – Ваш епізод - з пістолями чи без «із розборками» чому сталося так і хто винен… (що було на екрані, про що те невдале кіно було – вирішувати звичайно Вам - тут цілком можете реалізувати свої задуми щодо того, якого кіно сьогодні очікує чи потребує глядач)
Щиро Вам зичу успіху!
По-моєму, ясно чий кінематограф я маю на увазі. Тільки цікаво, ви "нічого іншого" не побачили, бо я різкувато виразилась про зарозумілі коментарі, чи дійсно в сценарії нема нічого? Но, якщо так, тоді дякую за вашу таку думку. Вона для мене важлива. Сподіваюсь, своїми сценаріями ви будете в читачах емоції такі, які мій текст у вас не розбудив. Може в мене трохи злість, бо я так і не невчилась писати душевні історії старих інвалідів зі смертю, або перемогою несправедливості в кінці.І тому не маю успіху поки в нашому кіно. А своєю історією я прагнула відобразити ситуацію в сучасному українському кіно. Ми сваримось і сперичаємось, створюємо лиш для себе і забуваємо про глядача. А він поки продовжує травитись американськими блокбастерами. Ну, шкода, що в мене не вийшло це показати.
Вероніко, а ви когли пишете про "засилля нещасних стареньких, сиріт, побитих собак і нещасливих фіналів", чий кінематограф маєте на увазі?
А ле я опускаю пістолет сарказму. Що ж мені не сподобалось? Знаєте, буває, що в саму ситуацію не віриш, проте вона смішна, чи жахлива, чи красиво подана. А тут і не віриш, і нічого іншого.
Дивно. Такі розумні коментарі, що я абсолютно не зрозуміла, чи сподобався вам сценарій. А наче ж не дурна. Але фрази наче саркастичні, повчальні і гострі. Тому дякую. Особисто мені здається, що пошук фінансування - то не первинна проблема нашого кіно. Мені ця сама проблема - засилля нещасних стареньких, сиріт, побитих собак і нещасливих фіналів. створюючи кіно, ми не думаєм ні про що, окрім свого его і власне того величного смислового посилу, який має нести наш фільм. А глядач просто бере і стріляє нам в серце, а потім повертається до поп-корну і таких "прикольних" бойовиків. Багато фільмів так і не дійшло до екранізації та до глядача саме через таких от спорщиків як мої герої. То опустіть ваші пістолети сарказму і поясніть, що конкретно в моєму сценарії вам не сподобалось.
Іване-Вячеславе, у Вас гарне почуття гумору - з нетерпінням чекаю на СМ від Вас комедії - кажуть, дуже дефіцитний жанр нині...))
Ще би туди шкварок з непідцензурної лексики з хроном, то в поросі центральної вулилиці кіносела вилізла би коротюсінька полуденна тінь Подеревянського.
Бачиться, як сценка з однією локацією на сцені сільського клубу… А якщо без жартів, з підходом до справ кіношних, то хотілося би бачити проблему глибше (лебідь, рак і щука …напрошується проблемне, чому за стільки літ незалежності в країні досі не має концепції розвитку кінематографу, як такого?) І якщо вже в цій царині автор береться когось просвітити, то певно ж, і починати треба не з пістолетів, а з пошуків первинної проблеми - пошуків фінансування кіно, далі - цілком можна за мультиком «Фільм, фільм, фільм»…
Зрозумів - це утопія. Навіть позаздрив тім, мабуть, майбутнім часам, коли автори фільмів почнуть настільки перейматись комерційною долею свого продукту.
Рада за Вас! Щоб море критики втопилося в океані фестивалів)) Успіхів!
Написав Надія Коваль, 13:50 13.02.2014