Олексію, капітулювати зарано, перший пиріг, як завжди «комом»… Читав Вашу поезію - з поетичним словом Ви ж справились!)) Ось і в кіношному ремеслі щось подібне: переплітати, підтягувати події до фіналу, але вже більше за рахунок інтриги, зорового сприйняття…
Загалом, якщо вдасться Вам усі лінії заплести у міцненький сюжет – вийде гарне кіно. Успіху))

Написав Федір Янько, 09:19 27.10.2013

Дякую, пане Федоре, за увагу до сценарію та коментарі. Взагалі чекав більше критики (може ще буде). Насправді це перший і скоріше за все - останній мій сценарій, тому нічого дивного в певній його "сирості" не вбачаю. А зауваження справді цікаві...

Написав Олексій Ганзенко, 07:27 27.10.2013

Олексію, читав уважно, з кількома підходами… Задумка гарна, але в такому вигляді це поки що матеріал для майбутнього кіно… Ви прагнули одразу провести кілька сюжетних ліній і це загальмувало експозицію та й зав’язку: другий акт, як такий, не відбувся… Зазвичай творці фільму переживають за центральний момент, щоби глядач не втратив цікавості, а у Вашій історії десь опісля 50 сторінки тільки-но починають розгортатися, переплітатись якісь події.

Багатьом лініям бракує перипетій, скажімо лінія Ади (а це майже детективна історія) проситься в рамки жанру з відповідним підходом… Лінія Іванки є чи не найголовніша, вимагає глибшого драматизму - хоч не хоч, а таки треба підтягувати події, що розвиватимуть головний сюжет ближче до перших двох актів та заплітати в тугеньку косу… Безсумнівно, маму Іванки треба відправте в Чехію значно раніше, тоді цікавіше буде розгортатися лінія Іванки – вона позбавлена батьківської опіки… Можливо варто подати «падіння» Іванки інакше, ніж ті невинні зустрічі із Олегом (тоді опісля якогось прозріння в фіналі, вітрогони візьмуть її в команду і без грошей, бо ж побачать, що життя їй добряче дало під дих - і вже їй далі однаково, чи йти по рівному – чи рухатися над прірвою…)

Стосовно сценарної структури… Не варто представляти героїв «на залізничних коліях» - це є порушенням формату. Мають місце й інші неточності:
НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТЕЧКА. ДВІР П'ЯТИПОВЕРХІВКИ. СХОДИ. ДЕНЬ.
(Тут НАТ. переходить в ІНТ., бо ж сходи – то вже є під’їзд, а далі й взагалі розмова героїв відбувається перед дверима квартири на майданчику…)- усе це для майбутнього просування Вашого сценарію слід ураховувати.

Не сприймайте зауваги вразливо. Перемога в конкурсі – це добре, але найбільша перемога – це шлях до глядача, зусилля наші на те й спрямовано… Можливо,що дочекаємося інших коментарів – давненько щось не чути п.Сороки та й п.Сергієнко щось відмовчується – він бо ж навчався по закордонах, має досвіду більше, то, певно ж, йому є що сказати…

Написав Федір Янько, 03:27 24.10.2013