Згубились роки молодії_сценарій.docxСценарій ігрового короткометражного фільму за мотивами поеми Тараса Шевченка «Петрусь»
Драма, хронометраж 10 хв.
Лоґлайн:
Від кохання можна втратити розум - видана заміж за старого генерала, Ганнуся мучиться в нелюбові, а спалахнувши коханням до Петруся, вдається до крайнощів - задумує отруїти нелюба-чоловіка.
Микола Пимоненко. Вечоріє. 1900
Коментарі
Федоре, молодість - хіба не переконливий посил вчинку героїні?
А "примітивний" в розумінні "спрощений" ( більше для глядача, для автора ж це кропітка робота) на основі якого дуже часто поучаються достойні речі.
Юрію, дякую, що помітили у простому щось: бачення з іншого боку, під іншим кутом очікував, бо ж коли взявся просто за поему «Петрусь», то виявилось що лінії Петруся, як такої, для кінематографічного жанру бракує. Відтак, у пошуку драматичнішої історії і взявся розвивати лінію Ганнусі, як основну…
До слова, за текстом, Шевченко в поемі героїню по імені не називає, вона для нього - просто генеральша (і тут уловлюється певний відсоток іронії) а з ним і певні сумніви щодо ставлення поета до героїні: в чомусь він виправдовує її вчинок, чи засуджує?
Якщо іти далі, то за поетичною структурою «Петруся», відсутній сильний, переконливий посил вчинку героїні… А звідси у сценарії й додаткові «штрихи» генералові… Ще, аби підсилити посил, довелося вдаватися до додаткової сцени-зустрічі із сумнівною жіночкою, котра, виходить, і підштовхнула до цього крайнього вчинку – до отруєння…
Сказати, що сюжет примітивний, я не сказав би…
Я ж бо – над ним сидів, працював)))
Оця простенька, здавалося б, річ, наводить на глибокі роздуми.
А що у нас вдалося в кіно з Шевченка? За великим рахунком? А нічого. То все, як казав мені Параджанов, «кіномакулатура». Втім, це окрема розмова, яка на часі.
Тому поважаю спробу п.Федора зрозуміти Шевченка, і вважаю, що це вдала спроба, адже маємо вишукану, народно-естетську річ, що дає шалені можливості .
Тут все є (примітивний бульварний сюжет і т.д) і все готово. Однак є й невелике побажання. На мою думку, очевидно, варто все дещо пом’якшити, збалансувати: Ганнуся не дитина і не наложниця, й у генерала треба прибрати карикатурні риси.
А ще така річ допоможе долати накинуті більшовиками стереотипи про українське село: один пан і решта усі кріпаки, поспіль!
Юрію, згоден. Дякую))
Написав Федір Янько, 18:31 08.10.2013