Прощена Марія_сценарій.doc
Коментарі
Дякую за довіру! Сценрій прочитала, Вам відповіла:)
Дякую, Юлю, що прочитали і прокоментували. Я обіцявся надати нову версію, де багато чого додано, дякуючи рецензентам з сайту. Нова версія ще чекає в черзі на публікацію. Вам переслав на скриньку.
Марія досить інфантильна особа, і тут відбувається і сюжет її дорослішання, випробування відкриття темної сторони підсвідомості. Фізика її ніколи не цікавила. Вона дійсно потрапила у вир. Гламур і гроші знесли їй дах. Вона намагається знайти пояснення, що мов для мами старається, за-для майбутнього з Сашком... Але пояснення наздоганяє її саме в брутальний спосіб. Я не можу не погодитись, що вона не є героїнею у класичному розумінні. Врешті і в фільмах Девіда Лінча - тяжко зрозуміти головного героя. А Вонг Кар Вай? А багатьох з французьської Новель Ваґ? Звісно, можна дати сценарію відлежатись, пройтися з редактором, перекопати все. Так воно ще і буде зроблено. Поки що читайте нову версію, можливо ви захочете щось підказати. Завжди цікавий погляд жінки, коли пишеш прожінку.
Іване-Вячеславе, сценарій прочитала, як і обіцяла.
Мені здалося, що для повного метра подій у житті героїв замало, а для короткого забагато.
Ще хотілося би зрозуміти, чому головна героїня так різко відмовилася від фізики, якщо до неї здібності мала? Її привабили оті гроші з контрактами, вона хотіла слави і обкладинок? Чи отак за течією попливла, мовляв будь що буде? Бо якщо тільки грошей і контрактів хотіла, то якось і співпереживати їй не хочеться.
Іване, бажаю плідного творчого доробку! Я ж бо одразу відчув, що цей сценарій десь уже побував, а ось автор чомусь повторно до нього як слід не прикладався))) І ще один нюанс... Прошу переглянути, чи доцільно залишати підряд всі три (чи здається, навіть чотири сни Марії?) Може варто зробити розбивку, щоби не утомлювати глядача? А втім, усе на розсуд автора... Успіху!
Я дякую всім читачам і дописувачам.
Цей сценарій первинно замовлявся , як серія містичного телесеріалу для "Інтера", (серія 13). Оскільки телебурда так і заглохла після пілотної "удачі",то я вирішив скористатися нагодою розписати її у окремий кінофільм. Можливо це помітно у передостанньому варіанті, але дякуючи Вашій , та іншій позитивній і фаховій критиці - темер він буде більш дороблений.
Як і в експозиції (додано три сцени), в основній частині ( додано два поворотні пункти - з фальшивим кінцем, переродження Марії у монстра внаслідок стокгольмського синдрому). Це, якщо користуватися драматургійною схемою Кріса Фоґлера - досягнення самого дна печери, потім мусить бути здобутий священий еліксир... і повернення зміненої героїні у звичайний світ. Тут додано сюжет Марусі Богуславки (теж на міфічному рівні - вона звільняє полоненя душі, але не може звільнити сама себе). Її звільнення, і спокута відбувається на мосту, коли вона перемикається з амнезії стокгольмського синдрому, і цим спричинює автокатастрофу. Кінцівка залишається досить швидкою, але до неї виписано два додаткових акти з 6 сцен. Дати можливість відпочити глядачеві після такого набору американських гірок поки не видається можливим, але я додав закдровий голос Марії, яка веде розповідь. Сподіваюсь що це не дуже - в лоб. Отже вона розповість на титрах усю "паднаґотную".
Стосовно вживання суржика - навіть у перших романах мого покійного друга Олеся Уляненка -(зимова повість, третій загін) - він вкладав улюбленому марґінесу у вуста літературну мову. Сприймалося це як стрибання кунг-фу українськими селянами.
Майте це за діалект і характеризацію персонажів. Звісно зациклюватись у не варт. В кінцевій версії я повикидаю надмір суржику,і залишу це на рівні діалектизмів і ефемізмів. Ще раздякую, і читайте оновлену Марію незабаром!
Якщо шанувати драматургію, а вона є невід’ємною складовою формування характеру, поступку героїні в тій чи іншій ситуації, то як на мене, розкручуючи головну сюжетну лінію, не варто вдаватись до таких випадковостей:героїня не зі своєї волі іде на проби і випадково перемагає в конкурсі… У жанрі комедії такий епізод лише привітався би, а ось у драмі - ні… Будучи режисером, я наприклад, «порізав» би так: у ГГ неприємності з заліком, її «завалюють», бо не піддалася на «або – або…», відтак, чорна смуга – героїня сама набивається до подруги піти разом на проби… Це додасть співчуття героїні, підсилить динаміку, набере ваги фабула, бо ж, орієнтуючись на фінал - на покаяння, мабуть, в осмисленні пізнається якась і своя провина…
Пане Іване, із знахідок захоплює, коли мертві моляться за живих…Це запам'ятовується!
Поетичні надлишки звичайно мають місце, що очевидно мав на увазі Федір Янько.Але тут вони потрібні, адже який світ зруйновано!
А також вдале поєднання поетичного і іронічного тут, в загалом іронічному творі, на мою думку працює на нейтралізацію надміру першого, тобто поетичного. Звичайно, в цьому можна буде переконатися остаточно тільки на екрані.
Славку! Твір глибокий, глибоко національний, багаторівневий, є про що говорити.приємно, що видно і пошук свого стилю відомим українським поетом.Незаперечна удача!
Солідарний з Надією, від мови Вірки Сердючки пора уже відмовлятись, цей рівень просто уже дратує, часом не дає дочитати до кінця навіть короткометражки.
Стосовно ж «шоку», то річ, вважаю припізнилася, не з вини автора, звичайно ж: багато всього по темі вже було мовлено в інших інформаційних джерелах та й фільмах також.
Але закваска є! А щоби гарна українська паляниця спеклася – ще треба біля неї поклопотатися, додати здоби, а то й перцю! Та головне, щоб випічка велично піднялася, спиратись, звісно ж слід не на одну сюжетну лінію, а ще й на підсюжети…
Творчого успіху)))
Дійсно шок. Ніби чимось добряче вгамселили - ніц не памятаєш, але болить довго)
Думаю, тому, що довго і послідовно накручували, як той ком, негатив - суржик заважав головних героїв сприйняти, як головних, потім весь бруд "пригод", потім сни-верзіння, знову негатив реальності... А на розрядку часу не залишили, щоб глядач хоча б видих, не те що б вдихнув чогось чистішого, на повітря схожого. Коротюсінькій кінець більше скидається на жарт, ніж на "ріст" героїні. А тому і питання вкінці - навіщо?
Але сила удару незаперечна)))))))
Закарбовуючийся у звивини сценарій...
Якщо його зафільмують, то напевно вийде потужне, дещо шокове, а як для Українського кінематографу так й неочікуване та непересічне кіно...
як то кажуть - Кубрик, з його "Широко заплющеними очима" - відпочиває....
Дякую, Юлю!
Ви маєте рацію, що Марійку було би зробити тривимірнішою. Нехай відлежиться сценарій. Оскільки в мене ще два в роботі. Один дитячий а один артхаузний,то думати про Марійку вже і не хочеться. Там дійсно предостатньо подій на всі 110 хвилин. Сцену прогулянки в лісі з Сашком, коли вони загубились, а Марійка вивеле їх за допомогою лози я викинув. Проте саме там вони посперечалися про раціональне і сенсуальне сприйняття. Там Марійка відстоювала традиціонлістичне бабусіне, а сашко чистий інтелект. Врешті все для них превернулось. Прота ця сцена дещо загальмовувала експозицію. Побачимо.
Поки що я про Мавок і Навок, Про чорта Куця та дітей, які втекли в Чонобильську Зону таку собі казочку-страшилку пишу.
Написав Іван-Вячеслав Сергієнко , 13:04 12.10.2013