Ґудзи-Мудзи _cценарій.docҐудзи-Мудзи – Королева Країни Загублених Ґудзиків
Сценарій анімаційного фільму
І місце у номінації «Кіносценарії для дітей» Міжнародного конкурсу «Коронація слова 2013»
Коментарі
Лано, ще коли читав країну Мережину, вже тоді по доброму позаздрив: яка гарна, ну просто джерельна мова, й одразу подумалось – у прозі автор себе ще покаже… Але ж, історія подана у сценарному форматі, а специфіка сценарної форми потребує підходу іншого… На жаль, ця історія програє попередній…
Радив би наблизитись до простішого викладу, маючи цільове направлення для дітей… Персонажів, на мою думку, забагато, хоча кожному з них надано не погану типову характеристику, треба розуміти: щоби надалі вони різнилися… Однак, цього недостатньо – персонажі мають переплітатись у якомусь протистоянні чи вчинках, працювати на загальний сюжет, втілюючи авторський задум – тобто ідею…
Відтак, вишукуючи ідею, наштовхуєшся на думку, що фабула, як така – достатньо не опрацьована, про що й засвідчують перші сценарні сторінки: експозиція куцувата, спостерігається поспішний скачок на територію вже наступного акту…
Пропоную подумати над фабулою, зорієнтуватись на такий ось можливий початок:
Єгорка губить ґудзик, але ж той ґудзик незвичайний (такого ґудзика мама не знайде й не пришиє) ґудзик для цілого роду - є символ, щось значуще…
Темніє… Єгорка боїться мами, не хоче іти додому - він вперто шукає та кличе ґудзика.
Хтось із героїв приходить на допомогу: пропонує помандрувати в країну ґудзиків, куди очевидно ґудзик і покотився – там йому чомусь краще…
Герої не без пригод відправляються на пошуки і таки потрапляють в країну гудзиків…
Далі - безмежна авторська фантазія, де важливо підмітити контрасти, провести паралель поміж життям реальним і життям казковим - в КРАЇНІ ГУДЗИКІВ…
Успіху)))
Треба, скільки фантазії! Саме тоді, коли ні про що, і починаються справжні веселощі! І навіть сатира, якась кафкіанська!
Якщо порівнювати з попередньою "Мережиною", то воно начебто й все ті ж концепти: інша країна, випадково опинившийся герой в ній, антигерой, що тотально загрожує усім і всякому, ну й необхідність порятунку....
Й складається враження, що в цілому казочка ні про що... бо якось важкувато виокремити генеральну лінію... бо воно то й з мамою конфлікт... й з дівчатами відносини в окрему лінію... й оті розваги з товаришем... й антигерой несподіваний... спосіб поєднання сцен та характер плину історії, що начебто перевертає класичні драматургійні підходи....але якщо все до купи скласти, то стає цілком зрозумілим, що напевно мова ведеться про важливість, необхідність та значущість для нормального дорослішання та виховання дитини розвиток уявлень її (себто дитини) про розваги як невід'ємну, а то навіть й визначальну складову повсякденного життя, без присутності якої у світосприйнятті ну й на людину вже не будеш схожий....
Й звідси напевно висновок... казочка то, напевно, глибоко сатирична...
Дуже дякую за відгуки! Відверто кажучи, коли писала - поставила перед собою задачу написати добру казку, де, навіть, здавалося б – антигерой, врешті-решт виявляється не ворогом, а особою зі своїм творчим баченням. В жодному разі не було цілі залякати дітей. Світ загублених ґудзиків – творчий світ. А творчий світ , нажаль, в очах деяких митців іноді - руйнація. Зруйнувати, щоб виокремитися.
Щодо прози. Казка спочатку була написана прозовим твором, а потім стала сценарієм.
Відверто кажучи, мені важко відповідати на зауваження, я сама завжди не задоволена своїми творами і можу їх розвивати та переписувати.
Дякую за оцінку слова і оцінку веселощам) Якщо у відгуках дорослих людей) прозвучало слово «веселощі» - значить атмосферу веселої країни я передала. Стосовно характерів – згодна, над ними треба більше працювати, хоча це важко робити у сценарній формі.
Ще раз дякую!
Написав Лана Ра, 06:23 12.10.2013