Згоден, режисеру буде не легко...

Написав Юрій Шинкаренко , 20:30 25.06.2013

Зрозуміло... Значить таки треба перечитувати... Ото ще б час на то знайти... Хіба що якось згодом:)
Ох й не легка задача перед режисером ото все передати... з Гулак - Артьомовським та Ганной Ахмєтовой на Шопенгауері замішаними...

Написав Геннадій Коваль, 20:14 25.06.2013

Дякую, Геннадій, за коментар!
Шопенгауєр тут ні до чого, як і Гулак - Артьомовський та Ганна Ахмєтова:)

Написав Юрій Шинкаренко , 19:41 25.06.2013

Цікаво виписана зимова атмосфера... особливо оте шкрябання гіллячя об перила... тупцювання на місці... й на противагу їм тепло бібліотеки, рівний вогник палаючих свічок...аромат вина. Взагалі - цікаві контрасти. Контрасти між видимим та омріюваним, між омріюваним та наявним, між прагненнями та можливостями.

Ще от цікаво - Шопенгауер це як предвістник фіналу виходячи із самого ім'я? Чи просто бажання героя полюбомудрствувати перед дівчиною? А чи все ж таки варто перечитати оті "Зір та кольори" для повного розуміння?

Не до кінця осягнув схлипи Лілі у фіналі. Адже не в повній мірі втямив її сподівання на ту останню ніч, та й взагалі мотивацію її присутності на побачені при живому то чоловікові та малій дитині. Ні, воно то зрозуміло - кохання, прагнення бути щасливою поруч з... й напевно обіцянки повертаючогося додому...забутий ключ як перевірка своєї потрібності... оті фінальні схлипи... все це складається в художній ряд. Але не вистачає отієї остаточної крихти, для повної довіри до відбуваючогося, яка напевно лежить за відповіддю на питання - чим саме вона нещаслива зі своїм Іваном? Й вже так виходить, що саме Ліля тут таки головний герой, й можливо було б не погано додати не лишень вимріювання подальшого вечора героєм, але також певні аллюзії на цю тему й Лілії. Втім, напевно слід робити це дещо обережно, аби не зникло оте відчуття співчуття до неї й вона із жертви не перетворилася на ката.

Написав Геннадій Коваль, 18:12 25.06.2013