Борщ_сценарій.doc
Коментарі
Так, у лінії хліба без "гіркоти" не обійтися. Таке життя.
А щодо символів, то вони вже у "Кров'янці", як на мене, присутні. Невдовзі СМ опублікує цей сценарій.
Аркадію, ось про хліб – це вже буде, певно що цікавіше, бо це святе, тут можна спиратись на символи (вже майже міфологія!) А головне – тепліше про людей, щоби відсути гіркоту цього хліба, тема на часі стає актуальною, події щодо землі ще попереду.
Дякую вам, панове, за таку прискіпливу увагу до нашого скромного тексту!
Геннадію, про холодець та гамбургери, сподіваюся, також буде:)
Федоре, ми не думаємо, створюючи цей сценарій про його новизну. Для нас це щось нове, а взагалі - хтозна. Нас просто цікавить життя і ми, спостерігаючи за ним, намагаємося його (як можемо) відтворити.
Звісно, із написаного мною коментаря не зрозуміло про що саме має бути фільм. Щиро кажучи, я й не ставлю собі за мету на цьому етапі чітко сформулювати основну тему фільму. Наразі, я її просто відчуваю. Якщо загалом означити ймовірну тематичну територію майбутнього кіна, то вона десь отуто - скажи мені що ти їси і я скажу хто ти є.
Ще є думка створити одну наскрізну лінію, котра б пунктирно перетинала весь фільм та об'єднувала усі страви. Ця лінія називається "Хліб". Ймовірно, це будуть певні етапи "народження" хліба - від косовиці-молотьби до застільного нарізання. Теж, певне, не нове, але, все ж уже було ... не було лише нас:)
Геннадію, без коментарів. Дискусія виходить за межі поставленої теми – всім до бібліотеки!!!
До слова на СМ є про цінності від Ларрі Каплоу у викладі Андрія Кокотюхи. (http://screenplay.com.ua/articles/?id=298) Очевидно, тут мався на увазі і стан нашого українського кінематографу. Без, цінностей, ясна річ ні в економічному, ні духовному розвитку країна аж ніяк рухатися вперед не може.
Пане Федоре, оце якщо ми вже почали за авторів робити інтерпрітаційні висновки на основі їхнього проекту, то думаю Ви дозволите вставити й свої п'ять копійок стосовно вашої анотації.
Бо воно то й справді так виглядає, що наче тенденціозність рефлексуємої авторами реальності дещо вже позбавлена актуальності, промайнула свій пік й начебто той посил дійсно вже зрефлексований широким загалом, прийнятий ним та отямлений як данність у всій його проблематичності та, так би мовити, підготовлений тим отямленням грунт достатньо ущільнений, аби на ньому ступати та відштовхнувшись, рухатися таки далі.
Але напевно то все так лише виглядає. Й тут можливі ніби два кути зору.
Адже з однієї сторони - в сучасному українському кінематографі, що тільки но починає набирати оберти у зверненні своєї рефлексії до сучасних таки проблем, зазначений пласт реальності, що, як Ви влучно підмітили, давно вже освоєний іншими видами та засобами мистецького осмислення проблем, не те що далеко не освоєний, а не освоєний зовсім, а тому рано чи пізно, це має статися.
З іншої ж сторони, ота таки відрефлексованість у рамках інших мистецьких площин навряд чи є завершеною, адже завершеність її таки симпоматизувалася зокрема й "збиранням каміння", підбиттям підсумків та певним відстороненням. Такого відсторонення чомусь не спостерігається, а отже це говорить про те, що проблематика таки не зжита, вона ще в нашій плоті та крові, стимулює та мотивує наші вчинки, а це вже не дає змоги відсоронено на все подивитися та рухатися далі.
Ось так й виходить, що як не крути, а таке бажане підгрунтя для створення нового дороговказу у майбуття ще зовсім сире й подібні проекти (адже до кінематографу відкриті очі значно ширшого громадського загалу) мають виконати місію своєрідної модерації, зактуалізувавши в полі її (громадської) свідомості нехай вже й давно сформульовані тези, аби таки дати змогу завершити рефлексію, зжити їх остаточно та просунувшись на крок вперед на "життєвому шляху" нації стати більш вільними, а отже й більш відкритими для нових можливостей.
З повагою до Вашої думки, надією на відгук та побажанням ВДАЧІ!!!
О, Геннадію, Ви ще додаєте сюди і холодцю, аби ще з хріном чи перчиком - асоціації були би вразливішими! Ну, за голубцями, звісно ж – будуть два «голубці», за дерунами – теж відповідне дійство… Якщо ж серйозно та не блукати у здогадах, треба таки звертатись до авторів… Аркадію, я все ж очікував почути ідею конкретної оприлюдненої історії, щоби знати її потенціал, настільки вона вартісна, конкурентноспроможна кращим зразкам світового кіно. Адже усі ми до цього прагнемо, чи не так? Ви не могли би кількома рядками (в логлайні чи анотації) сказати, про що ваше кіно?
Із викладеного задуму щодо майбутньої повнометражки, зокрема робочої назви та підібраного фундаментального матеріалу, дещо стає зрозумілим, уловлюється головне акцентування – за «їдлом», варениками, дерунами та салом – прошляпили: маємо те, що маємо… Ідея своїми складовими претендувала на знахідку, але ж досить плакатно з самого початку саморозкрилася… До всього ж, вона не є новою, сьогодні на часі вже збирати каміння… Народ, котрого з акуратною «витонченістю» змальовано в першій історії давно це сам зрозумів і років так з десять, співає частівки:
Скільки можна, скільки можна,
Що це ми за нація?
Товчем сало досі в ступі -
Ну, і ситуація…
Сподіваюсь ви не хотіли б повторювати ці тези, час рухатися вперед. Очевидно серед бруду і мотлоху, має знаходитись позитивний герой, котрого варто наслідувати, котрий має повести за собою (звісно ж, до кращого!) цьому за всіх часів для всіх народів і слугувало мистецтво, особливо в періоди занепадів, кризових явищ.
А втім, судячи із рясної ненормативної лексики, можливо, що твір розрахований для закритого показу. Тоді, даруйте… В такому випадку перед початком кожного сеансу варто щораз анонсувати – нас вже далеко не 52 мільйони…)))
Напевно з паном Федором Янько важко не погодитися, адже смак цибулі в історії значно відчутніший за смак борщу.
Робоча назва, напевно, видає провокативність матерьялу, що його презентують глядачеві.
Та обставина, що сама історія про борщ має розумітися у більш широкому контексті відносно цілого перечня страв суттєво впливає на саме прочитання, а головне - отямлення сценарію. Адже сама по собі історія виглядає дещо затянутою у плані реплік героїні - при прочитані отого її перебирання тем для дорікань своєму чоловікові важко втримати суть й часом не вистачає терпіння отямити хід її (власне - не стільки її, скільки автора) думок. Й поки до отієї піжами доберешся, то хочеться й швиденько пробігти, аби не заморочуватись, й взагалі - пролистати.
Хоча в цілому історія доволі переконлива й своєю атмосферою, й розкриттям характерів героїв. Й напевно ота атмосфера та її дійові особи дещо розмивають основний посил, та, знову ж таки, вказівка на ширший контекст дає змогу більш менш його осягнути.
А от ще б хотілось поцікавитися - а про холодець та гамбургери буде?
За задумом, це має бути повнометражний ігровий фільм (робоча назва "Їдло"), котрий складатиметься з певної кількості короткометражок. Кожна короткометражка матиме назву якоїсь страви, що популярна в сучасній Україні. Тобто, будуть не лише "національні" страви. Через спосіб приготування, процес споживання, ставлення до певної страви тощо, ми показуватимемо різноманітних персонажів сучасної української дійсності, різні події та ситуації, теми та проблеми. Має вийти такий собі портрет сучасних українців, життя котрих "крутиться" навколо того, що вони їдять. Тут головне не сама страва, а ті, хто навколо неї. Ще є написаний сценарій "Кров'янка", у задумі: "Вареники", "Голубці", "Деруни".
Гарна світлина. А ось по тексту смаку борщу чомусь не відчув. Може, так воно і задумувалось? Цікаво дізнатись ідею від авторів цього творіння. Мабуть, це такий собі хід конем, щоби опісля прочитання надихнутись на щось високе, світле?
Аркадію, очікую, щоби ознайомитись. Я теж очевидно подам щось співзвучне із згаданою нижче тематикою – працюю над сценарієм про останнього нашого героя – героя-хлібороба… Соціальна тематика тут неминуча, радив би і вам не цуратись її, це невмируще, це вічне.
Написав Федір Янько, 10:51 15.06.2013