Я йду_сценарій.doc
Коментарі
Ще раз дякую, за коментар.
Обов'язково замислюсь над експонуванням персонажів, намагаючись розкрити їх в повній та зрозумілій мірі.
Й я Вам, пане Володимире, дякую за увагу до коментаря, адже ж нащо б було коментувати, якби автору то було геть непотрібне.
Стосовно ж "помилкового рішення", то справа така. Його, так би мовити, соціальний аспект й без того гарно виражений в сценарії самим фактом присутності іншого героя, долю якого таке рішення безпосередньо зачіпає. Так що додати тут щось вагоміше навряд можливо, можливо лише зайвий раз це підкреслити.
Якщо ж мова йде про вираження через самого героя помилковості його рішення, то це безумовно передбачає усвідомлення самим героєм тої помилковості. (Ні, ну звичайно можна вести мову й про підсвідоме отямлення, але по суті справи це не міняє.) А це вже сумнів, пошук й ніякої цілеспрямованості, тобто - зовсім інший ворок виражальних засобів до героя застосовувати доведеться. Й тоді зовсім інша історія вийде, адже це вже буде не протиставлення героїв, а їх тотожність.
Якщо ж неодмінно треба провести думку про хибне рішення через образ самого героя, то напевно треба більш глибоко розкривати та демонструвати його мотивацію й вже на цій базі виводити його хибність не лише в аспекті соціальному, але й в аспекті психічному, чи то пак - духовному.
Дякую пане Генадію за ваш коментар. Ваша критика не залишиться без уваги.
З тезою на рахунок чоловіка погоджуюсь, та все ж хотілося б прояснити, що образ "чоловіка", з самого початку, був задуманий для демонстрації особистості, яка прийняла помилкове рішення. Посмішка його виступає психологічним пристосуванням, задля відчуження від соціуму, та створення зовнішніх проявів внутрішнього стану цілеспрямованості. Повна сумка сірників теж собою виконує цю функцію.
Щодо бомжа, то він дійсно являється інструментом який дозволяє глядачу краще зрозуміти персонажів.
Поки що за браком сценарного досвіду не вдається все проекспонувати максимально чітко, за що й прошу вибачення.
Та ваші коментарі дуже важливі для мене і я обов'язково їх врахую.
Дякую велике.
Драматургійна основа доволі вивірена в своїй психологічній складовій. Адже протиставлення людини прийнявшої рішення такій, що ще перебуває в пошуку з зовнішньої сторони та подекуди зі сторони емоційної відображено переконливо. Щоправда, обрана система опису та відображення певним чином вводить в оману, адже створює ніби образ класичних героя та антигероя. Й чомусь так видається, що в рамках даного сценарію це працює скоріше проти задуму, а ніж на нього, адже історія й без того може бути доволі глибокою та об'ємною. Щодо хлопця, що перебуває в пошуку, то образ його вивірений й зрозумілий, а тому питань не викликає. Власне такий тип усміхаючогося героя-самогубці на сторінках СМ вже був раніше втілений в сценарії "Щастя завжди десь поруч" Івана Тімшина та Михайла Бриних. Й образ втілений там дещо переконливіший, адже людина прийнявша рішення отримує натомість спокій. А фанатично усміхаючийся чоловік напевно не спокоєм огорнутий, а передчуттям та очікуванням. Це ніби розкриває його жагу помсти чи жагу чогось подібного, але з цього стану насолода буйно огорнутою весною природою вже є певною мірою натянутою.
Правдивою та переконливою є вся сюжетна лінія взаємодії героїв з дівчинкою. Чого чомусь не скажеш про бомжа. Й тут навпаки - посміхаючийся виглядає більш органічно, адже його "благодійний" вчинок з однієї сторони слугує для глядача своєрідною підказкою, а з іншої - цілком вичерпно розкриє свою мотивацію у фінальних сценах. Чого не скажеш про шукаючого, адже втеча його не зовсім вмотивована. Воно то зрозуміло, що й так цілком може зійти, але враховуючи пропрацьованість інших моментів сценарію, цей епізод видається од них слабшим, а тому напевно й дається взнаки.
Ще запитання викликає, навіщо радіючому знадобилася цілий пакет сірників. Адже це говорить про певну його неврівноваженість. А це знову таки працює проти позиціонованого з самого початку конфлікту-протиставлення, адже знову ж таки говорить про неостаточну впевненність його у правильності своїх вчинків, до того ж й остаточно розкритий через фото дівчини нерв, що живить мотивацію таки унеможливлює (не сам по собі, а у купі з іншим) прочитання його вчинків як таких, що випливають з сліпої жаги. Хоча факт фатального зведення долі героїв у фіналі таки не унеможливлює цю інтерпрітацію. Ось це напевно й слід прояснити - хто він - огорнутий образою та жагою помсти фанатик, а чи остаточно впевнившийся та прийнявший свій вибір відчайдух.
В цілому ж сценарій цікавий оцим неочікуваним протиставленням шукаючого та знайшовшого й напевно очищений від непотрібних драматичних прикрас міг би лягти в основу гарного фільму при будь якій, але остаточно вивіреній, інтерпрітації усміхаючогося весні героя.
Щось у цьому сценарії є, але...
У чому історія? У тому, що один чувак пригнічений виходить із дому і повертається натхненний дівчинкою, а інший - вирішив покінчити із життям і його ніщо не надихає? І філософська метафора, щодо дороги...
Якщо хочете філософію зробити, то потрібно обіграти майстерно ідею, зробити несподіваний поворот, драматургію.
І тут, зрештою, можна щось таке зробити. Як мінімум те, що головні герої якось повязані. Може вони навіть в одній квартирі живуть. Чи так і було?))
Написав Остап Соколюк, 15:55 31.05.2013