Двоє_сценарій.doc
Коментарі
Ай, точно таки:) Як я мог пропустити) Ото так засліпила власна концепція відбувшогося, що авторської й не помітив, чи то радше - не второпав)
Ну що ж - залишається лише порадити взяти камеру в руки й вперед!) Знімати. А ще побажати успіхів!
У сценарії є сцена, де Мілі телефонують, має бути зрозумілим, що вона там почула :)
А я ж що, я ж нічо, я не проти останнього шансу у вигляді того чоловіка спосненого ореолом загадковості, головне щоб ореолол загадквості не розвіювався світлом випадковості.
А от щодо обставини з розбиванням, то якось тепер й не розумію, а як вона про аварію дізналася - серцем відчула? чи він розбився саме з за того, що вона пляшку розбила? (хоча що за дивні запитання - це ж всьо сон, а там як то кажуть все можливо)). Але може б варто було зробити все не таким ірреальним, адже глядач вже потім дізнається, що то сон, а тому ніби й має вірити відбуваючомуся. З іншої сторони - він також має й здогадуватися в чому справа, але й не бути впевненим при цьому остаточно в своєму здогаді. Така от дилема. Навіть не знаю що з цим робити.
Отож напевно можна так, а можна й по іншому, знову ж таки, воля автора вирішить все та розставить по своїх місцях.
Геннадію, щиро дякую за такий розгорнутий коментар.
Щодо отрути, то вона її не підливає, в той момент коли авто Марка потрапляє в аварію, Міла розбиває пляшечку.
А от, щодо Містичного чоловіка – це втілення останнього шансу, який доля дає Мілі.
Першиі кадри деталей беззаперечно вдало вводять в атмосферу та тему фільму, який вочевидь є своєрідною притчею. В цікавий спосіб висвітлена тема погляду на жіночу красу як на зброю, яка, так би мовити, з моменту свого найефективнішого спрацювання - приманки "жертви", стає вже ніби й не потрібною, адже ціль досягнута, плоди полювання зібрані та утилізовані. (Це ніби оте порівняння з квітками, що принаджують комах, а потім захлопуються й як то кажуть - хепіенд) Але, але, але - ніби застерігає головна думка, що проходить крізь весь сценарій - жінка не квітка, війна тільки но починається, адже пів діла на закинуту наживку спіймати рибину, її ще трба втримати, виудити, а потім приготувати, (тут твір незвично перекликається з хемінгуеївським "Старцем та морем") а отже складати зброю ще зарано, навпаки - її потрібно ще більш ретельно налаштовувати та підтримувати у постійній бойовій готовності. А якщо цього не зробити, то й траплиться весь отой ворок подій, викладений в сценарії у формі нічного кошмару, останні сцени якого все ж таки ставлять під сумнів всю ефимерність того кошмару, ніби перекидуючи його в реальність. Прийом доволі таки типовий, покликаний створити ефект довіри у глядача й напевно в даному випадку спрацьовуючий. Тут особливо варто відмітити, що апогеєм того кошмару є факт підтвердження відсутності справжнього почуття до свого коханного, тобто, ефектом складання зброї є не лише охолодження "жертви" до поблякших принад спокусниці, але й охолодження спокусниці до своєї жертви, а отже засвідчується ніби певна парадоксальна, але не позбавлена від того правдивості ситуація - винуватець всього кошмару не Міла, яка перестала спокушати, а Марк, який перестав бути достойним спокуси.
Але з іншого боку дещо не зовсім зрозуміло, чи підливала таки Міла Марку оту отруту, покликану перевірити справжність почуттів, а чи не встигла. Якщо не встигла, то випадковість аварії дещо не вмотивована. Якщо ж встигла, то не вмотивована її власна загибель під колесами іншого авта. Бо якщо вона таки підлила те зілля, то такий ефект доводить відсутність почуття її до свого коханого, а отже усвідомлення провини, а звідси вже й прагнення себе покарати. Тобто, напевно не випадково вона має потрапити під колеса, а зумисно, з власної волі.
Напевно варто зауважити, що й спосіб введення в історію містичного чоловіка не зовсім позбавлений випадковості, й було б не погано додати цьому дещо більше необхідності. Чому б, наприклад, не зробити його образ таким, що міг би прочитуватися глядачем як певна фантазія Міли. Адже подія, що виводить нас на фінальну пряму - поцілунок Нони з коханим - вона бачить по телевізору. Одже можливо було б перемиканям каналу й ввести чоловіка містичного як якогось відомого ведучого Тут одним махом трьох кролів ловимо - саме перемикання є природньою реакцією позбавитися роздратування; момент введення чоловіка в історію вже більш необхідний, сам собою випливаючий, адже може бути проінтерпретований як спроба раціоналізації через проекцію своїх сьогочасних бажань; а також у ролі ведучого можливо зняти дійсно відомого ведучого, використавши ефект "камео". Ну а просте підморгування ведучого в кінці знову дозволило б використати зазначений вище прийом. Хоча це лише один з можливих способів додати появі містичного чоловіка більшої необхідності й вже Вам, Євгенія, обирати конкретний спосіб.
Дякую Геннадію, маю надію, що скоро так і станеться :)
Написав Євгенія Петрученко , 17:46 14.04.2013