Андрію, Ваші міркування про «суть кіно» не покращують сценарій, а хто ж не погодиться, що настрій – мета мистецтва?

Загалом же, я зрозумів Вас. Зазначу, що для мене «етюдність», це з живопису, тобто виключно незавершеність. Для акторів можливо в цьому слові є ще щось… як ото А.Делон в «Тегерані-43» ручками фокуси в авто показував…

Ні, Ви таки справжній літератор, принаймні за походженням. Запевняю! І не гірше Матіос чи Андруховича!

У нас поки-що хто знає мову, той і письменник. А хто знає мову? Переважно мешканець західної України, там письменниками, здається, народжуються!

Мені більше подобаються письменники зі Сходу, Півдня і Центру, ті, що спочатку з трудом мову вивчають, пізнають ціну слова, а потім вирішують, ляпати їм бозна-що язиком чи ні, тобто ставати їм письменниками чи ні.

До кіна ці таланти стосунку не мають, бо знання мови тут тільки шкодить, затуманює суть.

А ще один літератор додумався позичити режисера у США! «В очікуванні Гібсона!»

Не знає, бідняга, що культуру не позичають.

Не можна і напрокат узяти, обійшовши проблеми росту.

(кіно для нього очевидно просто фіксація літературного твору (!) …

Як вилазити?
Вирощувати у себе.

Не економити на сценарному періоді, він значно важливіший за будь-який інший, навіть зйомочний чи монтажно-тонувальний.

А поки це не вирішили чи не узаконили, готуватися зараз, щоб коли буде можливість, не виявилось, що ще треба рік на написання сценарію.

Звичайно, це якщо людина чесна і відповідальна. Якщо ж ні, то приступають до зйомок з та-ки-ми сценару…тобто з сміттям.

Бажаю успіхів!

Написав Юрій Сорока, 10:02 21.08.2012

Шановний пане Юрію!
Дуже вдячний Вам за Ваш коментар.
Етюдність, вважаю, саме те, що сьогодні надзвичайно бракує і сучасним українським, і не тільки нашим фільмам. Персонажі і ситуації, в яких вони існують, майже у всіх сучасних фільмах занадто типові, занадто шаблонні, занадто штамповані. Нема на що дивитися, усе знайоме і відоме наперед. Воно й не дивно, коли кіно перейшло в епоху абсолютного диктату продюсерів, для яких важливим є сюжет, і далі - касовий збір. Все! Про розробку характерів персонажів, створення якогось настрою, особливої атмосфери і всього такого іншого, що, власне, завжди складало суть кінематографу, ніхто й не обмовляється. Не можна! Обізвуть твою роботу арт-хаусом, авторським творчаком, і, врешті-решт, грошей не дадуть. Як з цієї прірви вилазити - потрібно добре подумати.
А стосовного дикторського тексту - дуже слушне зауваження. Воно б так і мало бути - все на гарному дикторському тексті розвивається. На жаль, з мене літератор - нікудишній, доведеться когось у співавтори пошукати.

Написав Андрій Тимчишин, 12:08 20.08.2012

Європейський погляд! Франція! Інтонації, що починалися здається ще з експозиції «Фанфана-тюльпана»…
На мою думку, варто долати етюдність, додати розвитку лініям та подумати над несподіваним завершальним сплетенням. В ідеалі всі лінії мають зійтися.
Для початку доцільно виокремити дикторський текст, подумати над характером оповідача. Удачі, Андрію!

Написав Юрій Сорока, 11:16 30.07.2012