ДО_сценарій.doc
Коментарі
Сценарій цікавий. З першої ж сцени інтригує, хочеться читати далі. Але чим далі читаєш, тим менш цікавими стають герої та їхні вчинки. Коли читала, мені здалося, що головна героїня має бути родом з села, тоді її характер і її поведінка були б скромніші, ніж в її подруги. А також приїзд її батьків додому до парубка також був би колоритним, цікавою могла б бути реакція батьків хлопця на батьків дівчини. Різнобічність соціальних верст додавала б гостроти конфлікту, якого між батьками немає.
Від кінцівки хотілося отримати рішення проблеми, але перехід на сон все згладжує і мотивує все, що було раніше надумано героями.
Я б закінчила сценарій тим, що насправді всі ці події відбулися в голові дічини, поки вона сиділа у ванній. А потім, прокинувшись від своїх мрій, вона вийшла б з ванної до хлопця (можливо оголена) і все таки наважилась би на...
Верогідно, я так і зроблю – додам поведінці героїні мотивації. Може, то буде суміш із шаленої закоханості та наслідків «правильного» виховання…
Дякую, Ганно, за пораду.
Я тут міркувала... Сам хід - несподіваний, так, це добре. Звідки ж це "не вірю"? Мабуть (як варіант) справа в тому, що він з боку ГГ виглядає невмотивованим зовсім. В першій частині ніщо в героїні не говорить про бажання вийти заміж за будь-кого, ні про миттєву шалену закоханість у хлопця, з іншого боку - про її страхи осуду ані своїх батьків, ані хлопця. До того ж не видно тієї авантюрності та наїзду, які вона демонструє пізніше. В результаті виникає не просто складна особистість, а особистість, що страждає на роздвоєння - бо занадто вже відрізняються манери, поведінка, цілі, тощо... ІМХО - це можна підкоректувати досить легко, діалогами у першій частині.
Дякую за коментарі.
Євген, я вважаю, що правдивіше було б, відповідно до часу, зробити героїнь школярками. Але я передбачала глядачами й тих, хто пам’ятає, що "выше, дальше, сильнее" - це про спорт...
Ганно, можливо, Ви звернули увагу, що кожен герой у історії - це абсолютний... штамп. І головна героїня тому і є цікавою, що здатна вийти за рамки очікувань оточуючих. Принаймні, мені хотілося так зробити, щоб поволі, на наших очах, виникла особистість.
Перепрошую, Юліє, але... не вірю. До появлення батьків хлопця вірю, після - ні. Можливо, справа в тому, що поведінка гг якось не корелює з тим образом "хорошєй дєвочки", що вже склався.
Написано просто, зрозуміло. Щось таке тепле залишається після сценарію. Можливо цнотливість дійсно так вже допіка всіх навкруги, що згодна на першого ліпшого - тут я не знаю. Хоча до двадцяти років героїні ще б два накинув.
Дякую, Оксано! Це чудово, коли витвір стимулює уяву режисера та надихає на створення своєї історії, навіть якщо ця історія протиречить посиланню, що закладено у першоджерело.
Написав Юлія Гоголь , 08:32 26.06.2012