Сансара_сценарій.doc
Коментарі
Власне, це другий варіант сценарію «Сансара», що мені доводиться читати. В першому герой одразу після невдатливих відвідин дому викидається з балкона сходової клітини.
Тепер з’явилася сцена на цвинтарі та в фотоательє, кои герой фотографується «на пам’ять». І фінал змінився – герой рушає назад до тунелю, звідкіля вийшов, але йому назустріч рухається потяг.
Такі зміни, як на мене, на краще. І у фіналі є матеріал для катарсичного завершення історії. Та все ж залишу тут совї враження про перший варіант сценарію, бо взагалі певні сумніви в мене особисто лишаються в тій самій площині. Це також з огляду на те, що Юлія, наскільки я розумію, ще перебуває у творчому процесі стосовно «Сансари»…
**
Лапідарно, стримано, точно й, зрештою, переконливо проведено героя через сюжет – той, який є, який виписано.
Власне, те зауваження, яке викажу, особливо утвердилося, хоча сформулювалося раніше, після деяких пояснень Юлії, що стало поштовхом для написання сценарію – «відомий демотиватор: "Жителі України, які погано себе поводили, після смерті знову потрапляють до Україну"».
Сюжет виписано як питомо універсальний. Це, звісно, його сильний бік. Але, як на мене, не вистачає в ньому, сказати б, актуальної України. Розумію, що вона може з’явитися у відеоряді, завдяки режисерському наповненню. Але бажано би це проводити вже й на рівні сценарію.
Якщо зрештою це у фільмі зазвучить, забринить, то й зачепить українського глядача, зрезонує. За тим і закордонний відчує щось додаткове, нехай і не вповні зрозуміє. – З’являться кілька вимірів сюжету.
Якщо ж сюжет лишатиметься суто універсальним, то фільм може не зажити, попри всі подальші зусилля режисера, акторів, оператора, художника etc))
На рівні сценарного запису мені, скажімо, не вдалося відчути-пережити фінал як катарсис. А в цьому сюжеті, на мій погляд, фінал має бути саме катасичним; інакше – розчарування, а з ним – відсутність замисленого, перспективно закладеного послання. Гадаю, наповнення сюжету конкретною українською реальністю може привести його до катарсичного фіналу…
Володимире, дуже вдячна за рецензію!
Завдячуючи зауваженню щодо катарсичного завершення, виник другий варіант сценарію.
І, так, я ще допрацьовую історію. Можливо, в ній дійсно не вистачає предметних ознак часу – я ставила за мету створити загальний портрет сучасного українця через вчинки та взаємини… або їх відсутність. Одним словом, я іще поміркую, в тому числі і над тим, що написали Ви.) Дякую!
Написав Юлія Гоголь , 18:11 06.04.2012