Будинок депутата_сценарій.docСценарій ігрового короткометражного фільму
...Біля будинку зупиняється інвалід з бутлями для води. Долинає скавчання цуценят. До дорого авта з державними номерами підходять чоловік східної зовнішності та гарна жінка, вони сідають до авта. Дороге авто їде. Депутат стоїть і дивиться вже не в бік режисера і його колеґ, а в протилежний. У вікнах старого будинку поступово з’являються обличчя робітників. Долинає командирський голос із глибини вулиці. Різко починає грати оркестрова музика. Повз депутата проходить військовий оркестр, гарні офіцери в мундирах грають на духових інструментах, а за ними йде загін дівчат-мажореток у червоних одностроях. Учасниці стрункі, красиві. Упевненим кроком, посміхаючись, проходять парадом повз старий будинок...
Коментарі
Є цікава експозиція. Є доволі оригінальний хід, який нагадує "Хамелеона" Чехова. Та не можно назвати сценарій закінченим. Проблема, як на мене, в тім, що ніхто не досягая бажаного. Режисер хотів знімати кіно в цьому будиночку, але відмовився від своєї ідеї, бо щось там не сподобалося в локації. Депутат тут взагалі зайвий. Зайвий в рішенні знімати чи не знімати. Тепер про самого депутата. Здається, в нього була думка, трохи заробити грошенят на ціх кіношніках. Однак нічого переконливого для цього він не робив.
Якось вийшло кіно без конфлікта, хоча і з висвітетненням проблеми.
Тепер стосовно інваліда. Можливо, коли його побачиш на єкрані, то це дійсно буде боляче. Але зараз, прошу вибачити, зараз він мені більш за все нагадує того кітайця, що пропонував в автобусі: "Очкі надо?.."
Привіт Марина)
Так з депутатом власне і сталося, ми розкрили що він не він, і його дім не його дім. і це власне ключ до того про що кіно. Зіткнення уявного і реального) питання власне відкрите і риторичне.
Здається Арістотель дав таке визначення мистецтва:
"заходить сонце. Промені світла падають на стіну печери, повз печеру пробігає стадо корів. і ми бачимо лишень відображення від стада на стіні"
(до речі може він і здогадувавсія , ще тоді про КІНО))))))
тому він доводив, що з усіх мистецтв найбільш точне, це паради і скульптура)) а чи так??
Діма, дякую за цікавий сценарій. Дуже цікава ідея. Читаєш і розумієш актуальність проблеми, яку піднято в сценарії. Дуже оригінально придумані деталі з картиною на стіні від шматків скла і паперів. Сильний образ.
Але чогось не вистачає. Мабуть змін. До останнього чекаєш, що з депутатом зараз має щось трапитися, що його життя от-от зміниться, і його виженуть з будинку чи навпаки заплатять за оренду приміщення для зйомок. Але цього не стається. І можливо тому немає видимої зміни героя. І особисто мені складно зрозуміти в чому основна подія.
Відкритість. Псевдодепутат відкриває карти, і його антипод в білих штанцях також, відекриває свою натуру вже після зізнання, ницу і мізерну натуру, не здатну на мистецтво, а тільки на його "ерзац" - телемувік. Псевдодепутат в двох реченнях повідомляє, що ось я такий як є, хоч трохи схитрувавв видаючи себе за депутата, але так солідніше в світі статусів))
Тоді питаннячко виникає, якщо він хоче щоб його вважали депутатом то навіщо не йде до кінця й розсекречує свій статус та каже, що знайшов значок? Не хочеться, аби ви думали, що я до вас присікуюсь. Писала відгук, бо сценарій загалом сподобався. Але виникли питання, які от бачите тягнуть за собою інші.
Але ж ваш батько не намагається виглядати як депутат?
а мій герой всіляко хоче виглядати саме, як ті хто має владу, і зовні і манерами, він потребує щоб його вважали за того ким він не є))).
Ну, я не знаю, вірогідно у кожного своя правда))) Просто я бачу свого тата, наприклад, він звичайний роботяга. Живе в міському будинку, але я б його нізащо не сплутала з депутатом, навіть якби йому п'ять значків начепити. Такі роздуми, сорі.
Перше. Ідинтифікував депутата асистент, і ввів в оману групу знімльну.
Друге. Дуже стандартне уявлення про безхатченка, якщо "бомжара" то брудний, немитий, і тд.
Псевдодепутат, це реально існуючий чоловік, який є невдахою, але продовжує себе вважати маргиналом. він ходить по різним інстанціям, хоче повернути втрачене. Дуже акуратний дядько, він знає де і коли годують, він співпрацює з різними соціальними центрами. Солідний вигляд зберігає задля того, щоб виглядати значимим. Його надхненно слухають інші "бомжі" (які до речі виглядають таки стандартно за описом в коментарі). В нього дійсно є мобілка, він такий собі сталкер по наших реаліях.
(скажу так : "писав з натури")
PS. Мав нагоду спілкуватись з такими людьми як мій герой, тричі, і це як на мене більш страшно, аніж скотитись до зовнішньої деградації.
Людиниа з такими ж правами, можливостями, потенціалом розумовим і духовним, як ми з вами. Але живе в інших Дантевських кругах. Які інколи пересікаються з нашими і на мить можна зрозуміти, що світ і соціум досить відносне.
Чи не єдиним спірним моментом у сценарії є те, що гостре око "кіношників" не змогло "по прикиду" відрізнити депутата від безхатченка. По суті люди повірили лише отому значку. А як же немите волосся, запах - він же живе в далеких від ідеальних умовах. Напевно і манікюр відсутній, що є несумісним з депутатським значком. Ви достеменно описуєте хто в чому вдягнений, але депутата прикриваєте лише сірим картузом та темним пальто. Але ж пальто має крій, а кіношники люди столичні, модні, то що ж вони не вгледіли, що чувак бомжара? Отакі зауваги. вибачте, якщо що не так.
Думка про зіткнення реального і уявного прочитується не відразу. А щодо " ми розкрили що він не він" - герой і не приховував це. По суті він жив в будинку як безпритульний до приходу знімальної групи і так само залишився жити після того, як всі пішли. Нічого не змінилося. Можливо, я занадто поверхово дивлюся на цю історію, але як на мене глибина задуму трохи не відповідає формі.
Але, я не сумніваюся, що ти зробиш з цього шикарне кіно :)
Написав Марина Артеменко, 23:45 22.03.2012