Очерет_сценарій.docСценарій короткометражного ігрового фільму
Світлина: Іва Гембік
Коментарі
Цікавий сценарій, але не показано, що саме штовхнуло Ігоря до вбивства донечки.Схоже й справді на Новину Стефаника, але немає великої уваги до внутрішнього світу персонажа. Але, можливо, так і краще Дуже вдало підібрано образ мелодії, яка грає впродовж усього фільму- це своєрідний символ надії в руках маленької дівчинки. Мелодія, яка грає впродовж всього твору це своєрідний виразник настрою ліричного героя? Просто інтерпретація автора і глядача це трошки різні речі.
Дуже зворушлива історія. З нетерпінням очікую фільму)))
Але найголовніше те, що в кінці все таки залишається надія :)
Дуже зворушлива історія. Дійсно нагадує "Новину" Стефаника.
Але, як на мене, залишається кілька питань. Чому герой вирішує саме втопити свою доньку? Не показано іншого виходу з ситуації чи хоча б спроб.
Добре, що ситуацію, в якій опинився головний герой подано на деталях, не напряму. Ми розуміємо це зі слів інших персонажів.
Не вистачає фізичної дії для героя. По суті він увесь час ходить для того, щоб вирішити свою проблему. Це якось одноманітно.
Очерет як лейтмотив сценарію придає історії оригінальності.
Загалом, сценарій високого рівня. Цікаво подивитися фільм :)
Так і хочеться сказати: За царя собак топили, а в нас уже дітей. Дожилися...
Шокуюча історія! І дуже правдива...
Змушений погодитись. Сценарій має право на екранізацію.
Ну, як на мене, на більшість поставлених Євгеном запитань насправді відповіді вже є в нинішньому варіанті сценарію або ж так чи так маються на увазі. Тож виступлю, сказати б, на захист)):
1. Де мати? Немає матері як даність цього сюжету: померла при пологах, загинула - нема її. Нічого фантастичного. Просто має відчуватися-розумітися глядачем, що її нема й не буде. Як на мене, то на рівні сценарію це вже цілком зрозуміло.
2. Скільки спроб влаштувати доньку зробив герой? Ну, певна його інфантильність ніби прозирає, але зрозуміло, що дві "адреси" в сценарії - це ніби останні його надії, які він так чи так втрачає й вирішує, що краще доньці вмерти. Мені особисто припрочитанні не вистачило останнього поштовху для героя зробити такий вибір. Хоча, розмірковуючи далі, не певен, чи я правий. Там набирається критична маса... Хоча, варто ще подумати, гадаю.
3. Чи сам хотів герой вмирати? Є сцена, де лікар героєві каже, що тому лишилося мало жити, доньку треба кудись влаштовувати. Я теж неуважно спершу прочитав і почав інакше трактувати. Але тут усе на місці, все цілком вмотивовано.
4. Що шукали діти в листі? Може, й нічого не шукали. В сценарії написано, що "ніби шукали". Це неприкаяні діти в притулку, які, даруйте, щастя шукають. Зрештою, як і всі ми, але у них це драматичніше, аж до трагічного. Власне, і в реальному житті. Ну а кіно має ще й подати певний концентрований образ; звісно, стилістично, психологічно й пластично це має бути вивірено.
5. Чи можуть в Україні хвору дитину на самоті кинути? Напевне, діють відповідні державні механізми. Але тут історія, зрештою, подається з дещо іншого ракурсу. Тут відчай героя перед власною смертю і крахом уявлень про найближчий йому світ. Це може виглядати скільки завгодно інфантильно, але коли виправдано з психологічного аспекту, коли буде правда поведінки певного характеру, то нічого неймовірного не постане.
Ну а приклади реальні в ігровому кіні ніде наводити)) - це ж не публіцистична стаття. Ну а чи подібне могло би трапитися? - Ой, боюся, таке трапляється, що нам і не снилося...
6. Стосовно того, що не знаємо, скільки героєві років, то це вже не так і важливо для нас із вами. Головніше інше, що його донька - інвалід, а він смертельно хворий - це ми якраз знаємо. Ну, сказано - немолодий чоловік. Отже, життя побило, а справитися із його залишками і зі смеритю своєю не може... А там вже для режисера нюанси стосовно віку напевнішого. Нюанси, звісно, з віком актора можуть з'являтися, але то проблема режисера, гадаю - нюанси трактування.
Є сподівання на кіно...
Жахлива історія. Торкає не слабо. Я б назвав «Шосте щеня». П’ять розібрали, а одне залишилось. І куди його?
Проте дуже багато питань без відповіді. Де мати дівчинки? Ігор зробив лише дві спроби влаштувати життя доньки, чи більше? Хотів він сам вмирати і чому, якщо хотів? Що саме шукали діточки в листі?
І все ж таки не віриться, що навіть в Україні хвору дитину всі кинуть вмирати на самоті. А якщо це реально так, слід булу навести схожий приклад. Так мені здається.
Можливо слід додати такий момент. Ігор йде селом, а всі місцеві від нього ховаються.
Оформлення зроблено не найкращим чином. Герой вже щось робить, балакає, а ми все ще не розуміємо скільки ж йому років хоч приблизно. Потім з’ясували, але сили затрачені, й не на те.
Успіхів.
Про ОЧЕРЕТ…
Українські література-мистецтво ніби марять подібним сюжетом, проходить якийсь час, а він виринає у якійсь версії, асистуючи українським трагедіям у цім часі, проходячи, принаймні, через ХІХ-ХХ століття, а тепер вповні закономірно з’являється і в столітті ХХІ-му.
До прикладу – ну хоча б вікопомна «Новина» Василя Стефаника: http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=1754
Це ніби такий останній знак розпаду українського національного світу з його традиційним культом родини.
Але трагічному рішенню героя у сценарії не вистачає, як на мене, мотивацій.
Зрозуміло з першого епізоду, що героєм заволодів відчай. І далі його спроби дитину-інваліда кудись прилаштувати теж проведені НІБИ цілком послідовно, переконливо, нюансовано. Але це радше змалювання довколишнього (сільського) українського світу, суспільства, якому або не можна довірити дитину, або яка йому не потрібна. Все це проведено, так…
Та все ж не вистачає вирішальної драматургійної мотивації вчинку героя – вбивства доньки, а чи спроби вбивства і зрештою самовбивства, не так суттєво.
Звісно, сам ВІДЧАЙ, переконливо-виразно показанай, хоч не до кінця пояснений, може бути самодостатньо переконливим мистецьки, сильним, впливовим, а контекстом слугуватиме, сказати б, стан суспільства, в якому воно нині перебуває... Так, може бути й так…
Хоча сумніви не вивітрюються, не зникають, на жаль… Можливо, потрібна ще якась сюжетна деталь – щось, що стає останньою мотивацію цього відчайдушного вчинку, якась ніби дрібничка, але остаточна?..
Якщо перша сцена є сценою "прийняття рішення", що за настоєм, за емоцією так, але сцена ця проблему (якщо визнати її існування) не знімає. Бо це момент прийняття рішення, а не момент вирішального поштовху прийняти це рішення.
Такі міркування...
Додам: плюс до всього іншого, продуманого і вивіреного, образ очерету-сопілки, проведений від першого й до останнього кадру, просто чудовий – браво!
Дик фільм вже є.
Написав Олег Дзюба, 18:14 02.06.2015