З Вашим коментарем складно не погодитись, пане Володимире. Наразі працюю над іншим варіантом розв'язки, в якій герой "лишається жити зі своїм помноженим горем".

Написав Денис Тимошенко, 17:02 18.08.2011

Звісно, це речі дискутивні. Та, зрештою, що ми тут і робимо...

Навздогін зауважив би на двох аспектах.

ПЕРШИЙ. Це не документальний фільм, де просто би розповідалася конкретна історія конкретної людини, а чи й реконструювалася ігровими засобами. Отже, йдеться про досягнення певного художнього ефекту, певної художньої й соціальної апеляції до глядача. Тому постає питання: в чому ця апеляція полягає?

ДРУГЕ, що висновується з ПЕРШОГО: Як на мене, то ці крапки (чи окличні знаки) - вбивство й самогубство - цілком закінчують висловлювання автора, роблять його, сказати б, герметичним і навіть нав'язливо дидактичним, підкреслено моралістичним. Мовляв, ось до чого призводить таке й таке.

Тут глядачеві вже нічого не залишається (про що тут іще думати?), а героєві - просто смерть.

Звісно, скільки завгодно може бути й так.
Але, на мій погляд, значно драматичніше, якщо герой лишається жити зі своїм вчиноком, зі своїм помноженим горем.
Як йому далі жити? - "друга" прирізав (зовсім чи ні), матір, як відчуває, втратив...

Здається, це було би цікавіше, як для проекту УҐБ, дієвіше - лишався би простір не тільки для героя, але й для глядача.

Написав Володимир Войтенко, 16:46 12.08.2011

Людину можна "застукати" у скайпі тоді, коли вона не намагається приховати свій побут від сторонніх очей і є не далекоглядною. Розумна мама у такий момент просто не відповіла б на дзвінок сина.

Щодо вбивства і самогубства героя, може, Ви, пане Володимире, й маєте рацію. Хоча історії реальних самогубців, які кидаються під поїзди метрополітену, часто бувають менш драматичними, ніж у нашого персонажа.

Написав Денис Тимошенко, 09:20 12.08.2011

Сюжет, як на мене, розгортався достатньо переконливо до місця вбивства, не кажучи вже про наступне самогубство, що мені видалося цілковитим перебором.

Як на мене, це нічого принципового не додає.

Я би сцену вбивства зробив би сценою нанесення одного удару ножем, загального переляку, розгубленості хлопця, перед яким усі розступаються, і він іде геть - швидше за все, не вбив, а, може, і вбив, не знаю...

А далі лишається приречений стан, вірші і все. Цього, вважаю, достатньо.

І одне зауваження: наскільки можна ось так людину в скайпі "застукати"? Це ж не двері раптово прочинити...

Написав Володимир Войтенко, 14:49 11.08.2011