Короткометражний фільм режисера Руслана Батицького «Очерет» (2011) за власним однойменним сценарієм
- Сценарій фільму «ОЧЕРЕТ» на сайті СЦЕНАРНА МАЙСТЕРНЯ
- Стрічку створено в рамках короткометражного кінопроекту «Україно, goodbye!»
- Сторінку фільму на офіційному сайті кінопроекту «Україно, goodbye!» дивись тут…
Створюючи фільм, Руслан Батицький також виступив як оператор і монтажер.
Актори: Володимир Ямненко, Анастасія Стельмах, Валерія Чайковська, Василь Баша, Андрій Колесник, діти села Витачів Обухівського району
Хронометраж: 15'
Синопсис
Розповідь про буденні та сумні картини останніх днів життя села, розказана крізь призму реальної історії.
Фестивалі, конкурси, нагороди:
- 2012: XI Відкритий Санкт-Петербурзький фестиваль фільмів студентів кіношкіл "Начало", конкурсна програма
- 2012: VII Міжнародний фестиваль незалежного кіна«Кінолев», українська програма
- 2012: Премія ім. Тарковських
- 2012: 42 Київський МКФ «Молодість», Студентська конкурсна програма
**
Кадри з фільму
**
Анастасія Стельмах, виконавиця ролі Доньки головного героя, розповіла про свої враження від участі у фільмуванні (для aik.ua):
«Коли я прочитала сценарій, чесно кажучи я злякалася. Я вперше знімаюся в кіно і тут одразу така складна тема. Руслану не потрібна була на цю роль саме актриса. Навпаки, моя основна задача бути собою, любити свого батька. Взагалі, важливу роль зіграв підхід до мене, як до особистості. Ще до початку зйомок мене познайомили з оператором та помічниками режисера. Спочатку йшла мова про те, що всі сцени зі мною знімуть за один якийсь день. Але я проявила цікавість, бажання зануритись у цю атмосферу. Тому одразу стало традицією, під час всього знімального процесу забирати мене кожного ранку у Витачів. Там проходили зйомки фільму. Звичайно, дивлячись на те, як ведуть себе в кадрі професіонали, хотілося бути на рівні з ними. Проте, коли ти граєш саму себе, якісь надзвичайні акторські здібності не потрібні. Важливо просто розуміти сенс своєї ролі.
Місцевість просто дивовижна. Гори, Дніпро, маленькі будиночки… Захід сонця над Дніпром.. Це неймовірно. Запам’ятався найбільше епізод, коли батько несе мене у воду. Це був найнапруженіший момент, дуже холодно і страшно. Ставллення до води.. Плавати не вмію. Люблю плескатися у воді, але не в таких жорстких умовах.
Я так звикла до незвичного мені ритму, до людей які зі мною працювали, що ще десь з тиждень після зйомок я прокидалася о п”ятій ранку, вважаючи що потрібно їхати на локацію.»