Вночі з 6 на 7 грудня о 01:05 на телеканалі «1+1» у програмі «Арґумент-Кіно» демонструються короткометражні фільми українських режисерів: «Равлики» Марини Вроди, «Давай не сьогодні» Христини Сиволап (співсценарист Олексій Сиволап), «Гості мого дому» Олега Федченка та «Я тебе знаю» Марії Пономарьової (співсценаристка Саша Брова).
Марія Пономарьова, Саша Брова, Христина Сиволап та Олексій Сиволап - учасники Сценарної Майстерні. Сценарії їхніх фільмів свого часу були оприлюднені та обговорені на СМ.
- Сценарій до фільму «Я тебе знаю»
- Сценарій до фільму «Давай не сьогодні»
Ці стрічки – три ігрові й одна анімаційна – були створені протягом 2013-2014 років.
Анімація, серед усіх короткометражних, найкоротша – 5 хвилин. Автори називають цей фільм метафізичним етюдом, де є предмет, навколо якого все розгортається, є дійові особи, колізія з конфліктами, але відсутні чіткі обриси подій існування.
«Існує сама лиш одна площина, серед якої та через яку все відбувається – з’являється та зникає. Чи можна бачити істину або явище насправді, а чи тільки прозору оболонку?..»
«Гості мого дому» вже гарно помандрували світовими фестивалями, налічується в цьому спискові їх зо тридцять, а також п’ять нагород від журі на кінофорумах в Іспанії, Індії, Сербії, Румунії та Мальті.
У комедійної дебютної стрічки Христини Сиволап «Давай не сьогодні» також за спиню низка фестивальних пригод, а також надзвичайно почесне визнання найкращою короткометражною стрічкою за результатами голосування глядачів поважного, вже 26 за рахунком, кінофоруму в італійському Трієсті.
У фільмі йдеться про те, що жили собі щасливо дідусь та бабуся, та й вирішили вони померти в один день. Але в старого постійно знаходяться причини аби не йти на той світ хутко й рука за руку. Щось він задумав. Та втілити задум, аби переконати бабусю відкласти день дружньої кончини буде непросто…
Досить прикметно висловився про сюжет фільму «Давай не сьогодні» його продюсер Ігор Савиченко: «Герої стрічки нагадують моїх діда й бабусю – ті прожили разом 74 роки, і коли дід помер, бабуся поховала його і вмерла сама. Дуже пронизлива і правдива історія, де абсурд, маразм і перевірені роками почуття ідуть поруч».
Своєю чергою, картина Марії Пономарьової «Я тебе знаю» – родинна драма, в центрі якої непрості, але цілком звичайні у своїй конфліктності стосунки ще нестарої матері та вже цілком дорослого сина. І син, і мати живуть фактично окремішнім пересічним життям, що його заповнює відчуження, і, водночас, кожен із них має свої несподівані секрети. І саме ці секрети дарують шанс зрозуміти одне одного.
Насамкінець – фільм Марини Вроди «Равлики». Досі Марина створила низку талановитих ігрових короткометражок, є в неї й документалістика. Та світова кінослава до молодої режисерки прийшла 2011 року, коли її фільм «Крос» став переможцем Каннського фестивалю, – йому дісталась заповітна «Золота пальма» в короткометражному конкурсі.
Журі ж Київського міжнародного кінофесту «Молодість» дипломувало Марину за «Равликів», пояснивши – «За творчу сміливість у дослідженні реальности». Саме так, молода режисерка не боїться шокувати, вона смілива показувати на екрані часто суспільством та й мистецтвом приховуване. А від цих замовчувань, власне, суспільний портрет виглядає, постає лакованим і, зрештою, спотвореним.
Кінопрезентація світу в «Равликах», чи, зрештою, презентація одного з його сеґментів, є провокативною – і за кіномовою, і за одвертістю в показі героїв – компанії хлопців, які живуть знічев’я, живуть на руїнах колишньої країни, що ніяк не переродиться на щось нове й життєствердне.
У програмі кінорежисерка Марина Врода й художниця Дарія Кузьмич розмірковують про фільм «Равлики»; відео записане в Берліні.