Вночі з 1 на 2 лютого о 01:10 на телеканалі «1+1» – програма «Арґумент-Кіно», в якій демонструватимуться фільми учасників Сценарної Майстерні – ігрова дебютна стрічка режисера Івана Сергієнка «Перекотиполе» та неігровий фільм знаного українського кінодокументаліста Олександра Балагури «Табір».
Продовження українських кіносеансів: ігрова середньометражна дебютна стрічка режисера Івана Сергієнка «Перекотиполе», тривалістю 42 хвилини, й на 10 хвилин довший документальний фільм знаного українського режисера Олександра Балагури «Табір».
Олександр Балагура – від 1990-го року – є автором трьох десятків неігрових стрічок, які брали участь у престижних міжнародних кінофестивалях від Києва, Парижа і Турина до Тампере, Флоренції й Торонта. Він, історик за освітою, розпочинав фільмувати на студії «Укркінохроніка», згодом переїхав жити до Італії, але не забуває України і творить – у тісній співпраці з іще одним учасником Сценарної Майстерні, продюсером Світланою Зінов’євою, – її кінематографічний образ.
Олександр, починаючи від 2007 року, зафільмував на Батьківщині три дуже своєрідні, надзвичайно медитативні, я би сказав – візіонерські, неігрові повнометражні картини: «Крила метелика», «Час життя об’єкта в кадрі» та, власне, «Табір», що ми його й подивимося.
Взагалі, можна сміливо говорити про свій особливий кінематограф Олександра Балагури, що набрав форми, стилю, жанру кінофілософського роздуму. У всіх трьох згаданих фільмах режисер пербуває ніби, майже за Прустом, у пошуках втраченого часу. Він намагається осягнути – якщо не зрозуміти, то відчути плин часу, візуалізувати його.
Між іншим, фільм «Табір» має подвійну назву – також «Лолі калі шуба». Саме так ромські діти на Закарпатті називають бедрика, комашку сонечко, божу корівку. Ту саму, яка з язичницьких часів вважається одним із символів удачі та щастя, а нині – як відгомін давніх магічних дій –перейшла до світу дитячих вірувань.
Стрічка Олександра Балагури є своєрідним кіноесеєм про подорож до старих місць зі сподіванням зустріти когось із персонажів свого фільму двадцятилітньої давнини. Режисер приїздить до табору й показує своє документальне кіно, зняте тут 1991 року. Кому ж бедрик із відомої пісеньки приніс долю та щастя?..
Іван Сергієнко
З авторм другого фільму, власне, «Перекотиполя», режисером Іваном-Вячеславом Сергієнком, відбулася розмова у студії програми, де Іван відповів на низку запитань і розповів про себе, про особливості навчання у Віденській кіноакадемії та про витоки свого фільму, котрий, за сценарієм, виводив нас на одну з українських національних травм ХХ століття – на Чорнобильську катастрофу. Але, як виявилося в процесі роботи й трансформації та універсалізації його драматургії, не тільки.
Таким чином, в «Арґументі-кіно» фактично дві кінематографічні подорожі в часі – документальний кіноесей Олександра Балагури, який перебуває у філософських пошуках втраченого часу, – фільм «Табір» (або ж «Лолі калі шуба») та ігрова стрічка Івана Сергієнка Перекотиполе», де за героями стежить Всевидюще Око.
Втім, як і за всіма нами. Щодня...