На телеканалі "1+1" у програмі АРҐУМЕНТ-КІНО вночі з 4 на 5 листопада о 00:20 – стрічка про причини фінансової кризи 2008 року. Це дебютний повнометражний фільм американського сценариста й кінорежисера Джея Сі Чендора «Межа ризику»/ Margin Call (2011, США), що він жанрово перебуває, сказати б, на межі фінансової драми та фінансового трилера. Колізія початку світової фінансово-економічної кризи 2008 року.
Події стрічки розгортаються в офісах одного з американських банків, що перебуває на порозі кризи й очевидного банкрутства. Дія точиться протягом доби, коли співробітники й керівництво банку намагаються знайти оптимальний вихід із критичної ситуації.
Зрештою, ми й досі, як і увесь світ, – так чи так – продовжуємо жити під знаком фінансової кризи 2008 року. Що призвело до неї?
На це питання кіномистецькими засобами намагається відповісти автор фільму «Межа ризику» Джей Чендор, який – відчувається – чудово знається на темі; певне, не останньою чергою, тому, що його батько працював у колись найбільшому у світі інвестиційному банку Merrill Lynch, який став одним із найяскравіших індикаторів згаданої кризи восени 2008 року.
Отже, це кіно про те, як розпочиналася криза. З кого і з чого все розпочиналося. Але, разом із тим і передусім – це все ж не історичне дослідження, як працювали, чи ж чому не спрацювали певні фінансові схеми і як проявили себе глибинні економічні й фінансові закони, нехтувані людьми.
Це кіно, як і має бути, власне, про цих самих людей – можна сказати, й про нас із вами. Як люди реагують, як вчиняють, коли постає питання не просто грошей, а великих, величезних грошей. Звісно, для кожного – це своя сума…
Та гроші дуже часто – правдивий індикатор. І тут вже перестає працювати звичне протистояння «хороших» та «поганих». Цифри, суми моментально перемішують знаки притягання й відштовхування. І вочевидь «хороші» персонажі починають вчиняти вочевидь «погано», цілком складаючи собі звіт про те, що роблять. Дарма, що жертвами їхніх дій стають інші. У нашому випадку – мільйони людей.
Та чи у всьому винуваті фінансисти – їхня зажерливість і жадоба, їхня безвідповідальність? Чи не ці ж якості тих самих мільйонів людей, яких захопив смерч банківських кредитних позичок, зіграли з ними злий, але закономірний жарт? Про це також ідеться у фільмі «Межа ризику», нехай пунктиром, на марґіналіях, але цілком справедливо, що надає екранній історії належної неоднозначности.
Отже, кіно про людей і про гроші. Але ніхто нікого не наздоганятиме, ніхто не стрілятиме, жінки не зраджуватимуть через чийсь тугий гаманець. Це тихе кіно про жадібність і страх. Багато цифр і діалогів. Цифри великі, а діалоги надзвичайно насичені та експресивні.
А ролі головних персонажів виконує ґроно чудових акторів: Кевін Спейсі, Джеремі Айронс, Пол Беттані, Демі Мур та інші. Дотепно хтось пожартував – забагато як для «бухгалтерського трилера». Звісно, де великі гроші, там «рвуться серця».
**
НА МЕЖІ РИЗИКУ
Фінансова криза – річ настільки ж неприємна у реальному житті, наскільки виграшна в кіні, бо має стосунок до одного з найпотужніших джерел суспільних конфліктів і може пропонувати для його розв’язання різні сценарії. За останні вісімдесят років сформувався своєрідний та стійкий голлівудський канон показу фінансової кризи на екрані. Він з’явився ще за епохи Великої Депресії, коли кінематограф, так чи так, проте був змушений реагувати на важку економічну ситуацію в країні.
Однією із перших серйозних картин на цю тему стала стрічка Джона Форда «Ґрона гніву», створена за однойменним романом Джона Стейнбека. Це історія родини фермерів, яка під час Великої Депресії вирушає з Канзасу до Каліфорнії на пошуки роботи, відтак щасливішої долі. Головним героєм картини є Том Джод, який нещодавно звільнився із в’язниці за вбивство і тепер прагне вести винятково чесне життя. Проте здійснити добрі наміри доволі складно – і через усезагальну скруту, і через нечесних підприємців, які прагнуть надурити ближнього, і через недосконалі державні програми, які сприяють корупції.
Фільм закінчується доволі оптимістично, бо свій сценарій подолання кризи він базує на силі людського духу, на моральних засадах простих людей, які не піддаються спокусам нечесного життя.
Інший спосіб подолання кризи ми знаходимо в картині «Буремні двадцяті», яка є розповіддю про кількох американських ветеранів Першої світової, що вони після повернення додому опинилися у непривітному і навіть чужому для себе світі.
Дія стрічки розгортається напередодні, під час та після так званого «сухого закону», який призвів до небаченого росту злочинности у Сполучених Штатах. Двоє друзів-ветеранів створюють своєрідну злочинну спілку, виробляючи та продаючи заборонений алкоголь. Одним махом вони позбавляються своїх матеріальних проблем, зате отримують інші – моральні та екзистенційні.
Власне, другий шлях подолання кризи – через злочин, а не через наполегливу та чесну працю – виявився для Голлівуду цікавішим та видовищнішим.
Нові епохи та нові кризи додавали до фільмів на цю тему нових героїв. Доволі часто це були робітники, люди праці, цілком залежні від виробничого циклу, стану ринку та власних профспілок. Про одну таку групу конвеєрних робітників автомобільного заводу розповідає стрічка Пола Шредера «Синій комірець», яка вийшла на екрани наприкінці сімдесятих років ХХ століття.
Сюжет картини обертається навколо фінансових та матеріальних проблем, які переживають робітники та їхні родини. Ідеться і про невисокі зарплати, які не дають змоги покращити якість життя, і про виробничі неприємності, і про невлаштований побут у заводській роздягальні. До того ж, профспілка, яка б мала захищати робітників, веде з ними нечесну гру, змовившись із власником заводу. І одного дня кілька робітників вирішують пограбувати профспілкову касу, сподіваючись таким чином вирішити свої проблеми. Але проблем від цього тільки додається. У сейфі вони знаходять папери, які вказують на те, що профспілкові лідери використовують профспілкові ж гроші для фінансових спекуляцій.
І тепер для друзів приходить час правдивого вибору, бо кожен із них опиняється під загрозою залякування, вбивства чи підкупу.
«Синій комірець» – фільм максимально чесний і для тодішнього Голлівуду, і навіть за теперішніми мірками, проте він радше виняток, ніж правило для подібного штибу картин. Магістральними стали не такі драматичні, часом навіть оптимістичні стрічки – на кшталт комедії «Пригоди Діка та Джейн», яка була створена того ж часу, що й «Синій комірець». Це також історія про кризу, яку переживає родина, тільки цього разу ідеться про середній клас.
Дік – менеджер успішної корпорації, його робота – космічні розробки, він щасливо одружений із чарівною домогосподаркою Джейн, у них підростає син, і вони нещодавно переїхали до будинку своєї мрії. Як раптом корпорація вирішує скоротити свою космічну програму і викидає Діка на вулицю. Для родини починаються чорні дні. Дік та Джейн відчайдушно шукають чесних способів заробітку, проте зазнають поразки за поразкою. Врешті-решт, вони стають на злочинну стежку, де досягають неабияких успіхів.
Звісно, перед нами хоч і злочинний, проте все ж доволі м’який спосіб виходу з фінансової кризи. Дік та Джейн нікого по-справжньому не кривдять і навіть відновлюють справедливість, караючи корумпованого керівника корпорації, яка позбавила Діка роботи, а родину добробуту.
У всіх цих сюжетах завше були умовні «вони», себто кривдники – державні діячі, корумповані профспілки, жадібні капіталісти та умовні «ми» – мирні та чесні люди, які змушені якось виживати у жорстокому світі, створеному явно не ними. Проте фільм «Межа ризику», що демонструється в програмі АРҐУМЕНТІ-КІНО вночі з 4 на 5 листопада о 00:20, розповідає про світ набагато складніший. Ідеться, власне, як уже було сказано, про спільну вину фінансистів та споживачів фінансів, себто про нас із вами, простих людей, які хочуть вірити тільки у щасливі фінали та воліють не помічати очевидного.
Про це цілком прямо говориться у картині, і все ж головні події розгортаються у середовищі фінансистів, а саме вищих керівників інвестиційного банку, які отримують погані новини про стан власної компанії. Ми можемо бачити ситуацію зсередини, відтак можемо оцінити і масштаб людей, які керують сучасним світом, і правила гри, яких вони дотримуються. Перед нами один із тих фільмів, які нікому не дають надії за визначенням, бо тут усе примарно та дуже відносно – і людська чесність, і фінансова винагорода. Перед нами не просто сучасне кіно, але й сучасний світ, максимально збільшений за допомоги кінокамери.