Державне агентство з питань кіно України видало наказ про реорганізацію державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка» й передачу повноважень до державної установи «Державний центр кінематографії України» (від 05.08.2022, № 100). Зі структури Центру має бути виокремлене Державне підприємство “Українська анімаційна студія”, до якої передадуть авторські права на українську анімацію, що зараз належать Центру. Співробітників Центру мають повідомити про можливе звільнення.

Заснування 1994 року Національного центру Олександра Довженка, чільної кіноархівної установи, постало ознакою незалежності України, її свідомим політичним та культурним вибором на користь збереження й примноження спадщини національного кіномистецтва. Від 1996-го Центр здійснив сотні заходів, виставок, показів, освітніх проєктів, які дозволяють ідентифікувати його як архівну  інституцію світового рівня, котра системно зберігає, досліджує та просуває українське кіно, а також дбає, щоб колекція українських авдіовізуальних надбань (понад 60 000 одиниць) зберігалася для майбутніх поколінь і була широко доступною для сучасної авдиторії. З наймастабніших подій відзначимо кіновиставку про українське кіно 1920-х років «ВУФКУ. Lost&Found» (за підтримки УКФ) – про феномен Всеукраїнського фотокіноуправління, безпрецедентного зразка ефективної державної гуманітарної політики в історії України. Центру Довженка завше вдавалося досягати балансу між забезпеченням зберігання й доступу до фільмів.

Науковий центр кінематографії України створений Держкіно 2011 року на базі “Наукового центру розвитку туризму” та є його правонаступником. Відомості щодо публічної діяльності обох організацій відсутні, як і відповідні вебсторінки. Основним видом діяльності Наукового центру кінематографії України, за даними ЄДРПОУ, є “вища освіта”. Але згідно з наказом Держкіно Науковий центр кінематографії України забирає всі повноваження Довженко-Центру щодо зберігання найбільшої у світі колекції українського кіно.

Центр Довженка – єдиний, визнаний міжнародною кіноспільнотою, український представник у Міжнародній федерації кіноархівів (FIAF). FIAF тісно співпрацює з багатьма міжнародними організаціями, зокрема, з такими як UNESCO. Прямим наслідком членства Довженко-Центру в FIAF стало  поліпшення інформованості світової спільноти про найкращі зразки української кіноспадщини та можливість залучення світового досвіду.. Наказ Держкіно означає, що Центр Довженка буде позбавлений можливості архівувати й зберігати фільми, чим він фахово і системно опікувався 18 років. Тоді як однією з основних  функцій Міжнародної федерації кіноархівів є захист кінематографічної пам’яті світу від таких факторів, як війни, переміщення тощо. Таким чином, сьогодні Держкіно спричиняє катастрофу національного масштабу, фактично, ампутуючи механізм збереження національної історичної пам’яті.

Репутаційні втрати України у випадку, якщо Центр Довженка ліквідують, стануть невимірні, адже вкотре продемонструють, як корупція унеможливлює цивілізаційний вибір країни. Кіномистецтво є одним з найдієвіших ідентифікаторів нації та самоутвердження у світі. У 1922 – 1929 роках українці довели це існуванням та діяльністю ВУФКУ – найуспішнішим проєктом, зрештою зруйнованим імперською політикою Москви так само під виглядом "реорганізації".  Рішення Держкіно  є подібним за руйнівним потенціалом кроком вже всередині України. Тоді кіно опиралося сотнями переслідуваних митців. Сьогодні подібне намагаються здійснити зсередини України.

Спілка  кінокритиків України виступає проти ліквідації Довженко-Центру. Всім багатоголоссям кінокритичної спільноти ми наполягаємо на відміні рішення Державного агентства України з питань кіно щодо «реорганізації» Довженко-Центру, а також вимагаємо відставки керівництва Держкіно в повному складі.

Володимир Войтенко
голова Правління Спілки кінокритиків України