Наказ Державного агентства України з питань кіно про реорганізацію Національного центру Олександра Довженка викликав збурення громадськості. Остання запідозрила, що насправді йдеться про фактичну ліквідацію установи, чия діяльність упродовж останніх років була спрямована на популяризацію вітчизняної кінокультури й викликала позитивне ставлення кінематографістів та любителів кіно, передусім молодшого і наймолодшого покоління. Це було місце сили, у найкращому магічному значенні цього слова.

    На жаль, ці підозри є доволі обґрунтованими. Керівництво Держкіно та Міністерства культури не раз виявляли своє осібне, упереджене ставлення до головної  кіноархівної установи країни (в сфері ігрового кіно). Зокрема, у квітні минулого року переможниця конкурсу на заміщення посади генерального директора Довженко-центру Олена Гончарук так і не була, всупереч відповідному закону, затверджена Міністерством культури. А все тому, що у влади була інша кандидатура. Відтак більше року архівна установа перебувала, по суті справи, у «підвішеному» стані, не маючи законно ствердженого керівництва.

     Найсумнівніший пункт наказу Держкіно той, де йдеться про передання всіх фільмів з колекції  Довженко-центру Державній установі “Науковий центр кінематографії України”. Установі, яка з 2011 року існувала лише на папері, а тепер несподівано отримує статус архівної установи. Мотиви такого дивного рішення лишились в тіні.

     Якщо справді хотіли підсилити позицію власне архівної інституції у складі Довженко-центру, не треба виривати її з тіла закладу, та ще й у такий брутально-адміністративний спосіб. Належить просто поліпшити фінансове забезпечення процесів зберігання комплектів фільмових матеріалів, їх реставрацію (з цим є проблеми). Процес передання колекції фільмів міфічній, власне паперовій інституції може затягнутись надовго (тим більше за умов війни), і це тоді, коли зростання популярності українського кіно у світі покликує до подальшої активізації діяльності архіву.

    Крім того, Довженко-центр є членом міжнародної федерації фільмових архівів (ФІАФ), відтак тут виникнуть очевидні проблеми. Не кажучи вже про ймовірні іміджеві втрати для Української держави в цілому. 

    Єдиний позитивний момент наказу Держкіно - намір поновити діяльність студії «Укранімафільм». Одначе за умов воєнного стану і відсутності державної підтримки кіновиробництва цей жест виглядає радше символічним.

    Закликаємо керівництво Держкіно України визнати свій наказ неадекватним ситуації, що склалась в кіноархівній справі, і скасувати його. Після чого провести консультації з експертами, представниками кінематографічної спільноти (те, чого не було зроблено досі). Йдеться про надто важливі речі, та ще у такий доленосний для України час.

Олесь Янчук, голова Національної спілки кінематографістів України, кінорежисер, народний артист України, член Європейської кіноакадемії – за ухвалою секретаріату правління НСКУ

Сергій Тримбач, заступник голови НСКУ, кінокритик, лавреат Державної премії України і мені Олександра Довженка

Роман Балаян, кінорежисер, народний артист України, академік Національної академії мистецтв України, член Європейської кіноакадемії

Сергій Буковський, кінорежисер, народний артист України, лавреат Національної премії імені Тараса Шевченка, член Української кіноакадемії та Європейської кіноакадемії

Олесь Санін, кінорежисер, лавреат Національної премії імені Тараса Шевченка, віце-президент Національної академії мистецтв України

Володимир Тихий, кінорежисер, продюсер, голова ГО «Творче об'єднання ВАВИЛОН’13», лавреат Національної премії ім. Тараса Шевченка

Сергій Маслобойщиков, кінорежисер, сценарист, лауреат Національної премії імені Тараса Шнвченка, академік-секретар Відділення кіномистецтва Національної академії мистецтв України

Денис Іванов, продюсер, кінодистриб’ютор , засновник та керівник кінокомпанії «Артхаус Трафік», співзасновник Одеського МКФ, член Європейської кіноакадемії

Геннадій Кофман, кінопродюсер, співзасновник міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA

Валерія Сочивець, кінорежисерка, продюсерка, керівник ГО «Сучасне українське кіно»

Алік Шпилюк, кінознавець, член Європейської кіноакадемії, голова Українського Оскарівського комітету

Ірма Вітовська, акторка, лавреатка кінопремій «Золотий Дюк», «Золота дзиґа», «КІНОКОЛО»

Валентин Васянович, кінорежисер, Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, член Європейської кіноакадемії, переможець програми «Обрії» Венеційського МКФ

Ігор Савиченко, продюсер, член Європейської кіноакадемії, лавреат низки міжнародних кінофестивалів

Юлія Сінькевич, продюсерка, член Європейської кіноакадемії, співзасновниця Української кіноакадемії, очолює наглядову раду Українського інституту

Сергій Борденюк, кінооператор, член Європейської асоціації кінооператорів «Imago», лавреат українських та міжнародних кінофестивалів

Роман Бондарчук, кінорежисер, лавреат Національної премії ім. Тараса Шевченка

Володимир Яценко, кінопродюсер, член Європейської кіноакадемії, лавреат низки міжнародних кінофестивалів

Ганна Шерман, директорка Видавничого дому «Антиквар»

Юрій Шевчук, мовознавець, директор Українського кіноклубу в Колумбійському університеті

Сергій Васильєв, театрознавець, критик, редактор

Антон Байбаков, композитор, член Європейської кіноакадемії

Ольга Калуга, сценаристка, кінознавчиня, письменниця, лавреатка сценарного конкурсу «Своє кіно»

Юлія Гонтарук, режисерка, продюсерка, співзаснвниця ГО «Творче об'єднання ВАВИЛОН’13», лавреат українських та міжнародних кінофестивалів

Володимир Войтенко, кінознавець, редактор, голова Правління Спілки кінокритиків України

Ігор Подольчак, кінорежисер, кінопродюсер, сценарист, художник, куратор сучасного мистецтва, співзасновник творчого об'єднання «Фонд Мазоха»

СУСПІЛЬНЕ. КУЛЬТУРА - Що відбувається з «Довженко-Центром»? Позиція сторін та останні новини  Дивитися й слухати тут >>>