zaxid.net

У Львові знайшли фільм першого українського кіномитця Галичини Юліана Дороша. Стрічку «З народних джерел» режисер зняв про гуцульських майстрів у кінці 60-х – поч. 70-х років. Плівку із фільмом знайшли у помешканні Дорошів, що на вул. Левицького у Львові. Тепер знахідку планують оцифрувати та презентувати загалу.

У львівській квартирі більшість свого життя прожив кіномитець і фотограф Юліан Дорош, а згодом і його син – мистецтвознавець Андрій Дорош. Після його смерті у 2009 році помешкання перейшло у власність міста. Тепер тут планують відкрити музей. Нещодавно родичка Дорошів Тетяна Крушельницька запросила у помешкання дослідників. Випадково натрапили на невідому плівку.

«Плівка лежала на видному місці. Вона ніби просилася в руки. Відразу впали мені в око такі дві коробки. Одна з них була порожня, а друга була тяжка і мала глухий звук», – розповідає колекціонер кінотехніки Ігор Ткачик.

Ігор Ткачик забрав плівку додому, щоби переглянути і оцифрувати. У титрах побачив напис: автор Юліан Дорош. Одразу дав знати автору та ініціатору Львівського фотомузею Роману Метельському.

«На плівці написано: «Кінонариси про гуцульських народних майстрів, Косівщина – Львів, 1965-1971 р., автор фільму Юліан Дорош». Ми були вражені: ми знайшли кіно! Фільм повний, просто бомбезний! Ігор його перемотав на касету, для того, щоб можна було оцифровувати. Ми маємо оригінальний фільм Юліана Дороша, який він сам монтував», – каже Роман Метельський.

На плівці – чорно-білі та кольорові кадри. Гуцульські майстри роблять ліжники, сирних коників, пишуть писанки, різьблять і все впереміш із краєвидами Карпат. А у фіналі – Косівський базар у кольорі. Щойно закінчиться карантин, фільм презентують у Національному музеї, а далі, за бажанням родичів, його викладуть у вільний доступ.

А от у помешканні Дорошів планують зробити музей. Тетяна Крушельницька каже: там все так, як було за життя Юліана та Андрія. Розповідає: «Туди заходилося в кухню і вона вражала особливими кухонними меблями. Я сподіваюся, що їх не викинуть, коли тут буде облаштовано музей. А в коридорі такої дуже скромної квартири була фотолабораторія Юліана Дороша. Можна побачити ще й зараз залишки того обладнання».

Зараз це помешкання належить містові, але фонд комунального майна має передати його Національному музею ім. Андрея Шептицького.

«Можливо, там можна було би поновити експозицію, пов'язану із Юліаном та Андрієм Дорошами. Адже останній був працівником нашого музею, він любив мистецтво, був мистецтвознавцем. Можливо, час від часу проводити тут певні зустрічі», – ділиться планами директор Нацмузею Ігор Кожан.

До слова, під час роботи над журналістським сюжетом у квартирі Дорошів знайшли непроявлені фотоплівки.

Зліва: Юліан Дорош – шеф прес-квартири «Пласту», 1920-ті. Справа: Юліан Дорош за роботою. Біля пам’яткового хреста ХVІІІ століття на місці спаленого татарами села Демні, 1976. Фото: Ірина Фільварків

Юліан Дорош (1909-1982) - український фотограф-художник, піонер української кінематографії та етнознавець - має у своєму доробку понад 12 тисяч унікальних кадрів про народне мистецтво Галичини. Його вважають одним із засновників Українського фотографічного товариства. З 1932 року він виконував обов’язки редактора журналу «Критика», а також був одним із редакторів журналу «Світло й Тінь».