Сергій Тримбач, "День".

Лесь Сердюк мені якось розказав. Знімалися вони з Брондуковим у фільмі «Вавилон ХХ» Івана Миколайчука на Київщині. У якийсь із днів дістали можливість поїхати додому, у Київ. При дорозі зачали ловити «попутку». Власне, ловив Сердюк. «Вимахую руками, вимахую, а воно, зараза, жодна не спиняється. Бронек тоді каже: «Дай я!» - «Та куди вже тобі, коли мене не слухають»... Нарешті кажу: «Ну, попробуй». Він став отак при дорозі, голову схилив набік - і перша ж машинка зупинилась. Я був вражений: «Як воно в тебе вийшло?» А він: «Лицьо треба мати!»

А так воно і є - у Брондукова було своє не позичене лице, не акторське, до речі. Кажуть , в інститут його не дуже охоче й брали. «З таким обличчям - у виконроби...». Добре, що Віктор Іларіонович Івченко розгледів талант і взяв на курс - поруч Миколайчука, Раїси Недашківської та інших красенів і красунь...

• Про Борислава Брондукова читайте в розділі СМ "Історія" тут >>>