16 лютого 2015 року в прес-центрі УНІАН відбулася прес-конференція українських кінорежисерів щодо шляхів порятунку та розвитку українського кіно. 

У заході взяли участь кінорежисери Роман Балаян, Валентин Васянович, Михайло Іллєнко, Олесь Санін і Володимир Тихий, йдеться у повідомленні УНІАН. Також у прес-конференції планував узяти участь Святослав Вакарчук, який нещодавно висловив готовність підтримувати українське кіно, однак музикант не зміг бути з незалежних обставин.

На прес-конференції учасники обговорили сучасний стан українського кіно і можливості виходу зі скрутного становища, в якому воно опинилося. Зокрема, поряд із рішеннями законодавчого характеру, була приділена увага і ролі власне кінематографістів у налагодженні діалогу з українським глядачем.

Учасники прес-конференції стоять на тому, що кіно — це стратегічний ресурс соціально-економічного, культурного, духовного та ідеологічного розвитку суспільства, забезпечення національних інтересів у середині країни та за її межами, зміцнення міжнародного авторитету й формування позитивного іміджу нашої держави, захисту інформаційної безпеки України та української ідентичності.

На сьогодні українське кіно не здатне вижити без допомоги держави, проте може бути важливим інструментом подолання цілого комплексу проблем, що існують у нашій країні. Для адаптації в Україні світового, і зокрема європейського, досвіду державного протекціонізму та фінансової підтримки національного кіно, українські кінематографісти пропонують об’єднати зусилля всіх зацікавлених осіб — творчих людей, представників бізнесу, членів уряду, народних депутатів та очільників нашої держави.

Заходами, що можуть допомогти українському кіно вийти на самоокупність, кінорежисери визначили розширення мережі кінотеатрів, впровадження збору з кінопоказів і телетрансляції іноземних фільмів, створення Фонду кіно, який би розподіляв ці кошти, а також промотування українського кіно на телеекранах, розповідає видання «Телекритика».

Для реалізації цих заходів потрібні зміни до законодавства, пояснив Михайло Іллєнко. «Закони, що приваблюватимуть інвестиції, дозволять розширити кількість кінотеатрів», - навів приклад він.

Олесь Санін нагадав, що нині навіть успішний український кінопроект в Україні окупити неможливо. «Зі збільшенням кількості кінотеатрів і майданчиків для показу кіно, з розширенням можливостей легального показу українського продукту на екрані ми зможемо вийти в прогрес, - прокоментував пан Санін. - І в українському кіно стане можливою історія самоокупної моделі, як і співпраця у копродукції перш за все з країнами Східної Європи. А до Європи нам треба йти вчитися знімати кіно, й особливо - вчитися продавати».

Як акцентував Роман Балаян, в умовах скорочення фінансування і скрути в країні, вітчизняне кіно знову опинилося у ситуації 1990-х. «Якщо за два-три місяці нові кінореформи не будуть прийняті, нам доведеться чекати ще п'ять років, адже зміниться парламент і закони, і  знову доведеться розпочинати все спочатку», - сказав кінорежисер.

Проте українські кінематографісти мають небагато лобістів у парламенті. «На сьогоднішній день мені невідомі народні депутати, за виключенням Миколи Княжицького, які би реально цікавилися кіногалуззю, - розповів у коментарі «Телекритиці» продюсер Володимир Філіппов. - Є групка людей, які готові підтримувати заборону російських фільмів. І ця тема активно мусується». 

Володимир Тихий у відповідь на запитання «Телекритики» підрахував, що кінематографістам варто було б заручитися підтримкою близько 20 народних обранців. «За такої умови можна було би сподіватися на законодавчі ініціативи щодо пільгового оподаткуванням, щодо утворення фонду кіно, який би міг спиратися на державну систему», - сказав режисер. Він розповів, що ініціативна група кінематографістів планує проводити галузеві зустрічі за участі депутатів. А щодо співпраці з телеканалами, кінорежисери сподіваються на ширші можливості зі стартом в Україні суспільного телебачення.

Михайло Іллєнко відзначив активну учать у прес-конференції тележурналістів. На заході працювало понад 16 телеоператорів. «Дай бог, щоб це був початок нашого лобіювання, бо дуже довго від журналістів ми чули, що українського кіно нема, - сказав пан Іллєнко. - Можливо, наше лобі починається тут, а потім перекинеться на Верховну Раду і на уряд».

Валентин Васянович у коментарі «Телекритиці» зауважив, що локомотивом розвитку кіногалузі є кіно: «Головне - знімати кіно. Це локомотив, і до нього вже підчепиться все решта  - кінопрокат, кінотеатри, кіностудії...». Натомість для роботи творців необхідні закони, які б дозволяли наповнювати українські кінофонди.

Кінематографісти також нагадали, що за два місяці в Україні мають стартувати зйомки стрічки «Люксембург» Мирослава Слабошпицького, який на прикладі картини «Плем'я» уже довів значення своєї роботи для України. «Якщо від такого фільму доведеться відмовитися, для України це буде катастрофа», - сказав у коментарі «Телекритиці» Володимир Тихий.

Акцентувати на нагальних питаннях і було метою кінематографістів, які вирішили спільно звернутися до журналістів, хоча й представляють різні естетичні платформи. «Аби вплинути на ситуацію, потрібен Кіномайдан, - пояснив Роман Балаян. - Напору самих кінематографістів не вистачить, а в Ніагарі мають об'єднатися й поціновувачі кіно, й журналісти, і критики». 

НСКУ, за матеріалами УНІАН і «Телекритики»