Довелося щойно зробити те, що потрібно було зробити давно - прибрав зі Сценарнох Майстерні такого гіперактивного автора й дописувача, як Мазур.

Зрозуміло, що боротися за справедливість є ділом благородним, але мати смак та відчуття реальности ускрізь і завжди не зайве. Чого важко було сказати в цьому випадкові.

Бо одне діло - тексти у блоґах та коментарях, а вже інше - у приватному листуванні, коли від пана Мазура долітала найпохабніша обсценна лексика; й не тільки на мою персональну адресу (то вже діло житейське))), а на адресу, сказати б, усіх українських кінематографістів.

Нехай пана Мазура заспокоїть та приголубить його власне сумління. Й зичу йому побороти все, що того варте. Борітася - поборете. Лишень не поборіть самого себе.