Я знову дивлюся у вікно. І бачу своє відоображення. В мене знову з'являється враження, що все це- гра. .. Паскудна примха долі. І ось я знову обираю ролі.
Дружина, матір і дочка,
онука і невістка.
Де ж тут я? Справжня я? Без гри... шкідливої моєї звички. Скажіть же хтось мені хто я? Де те, що зветься особистість? Коли постійно маєш ти в очах шукати схвалення. Коли для тебе таке важливе чуже схвалення?
Я бачу в вікні лиш тінь від свого я. Так, що ж це справляє враження.
А за вікном йде дощ. Він змиває бруд з дороги. Ну що ж нехай змиє з моєї дороги бруд.
Ось, у двері стукають. Напевно, діти повернулися. О, зникніть сльози! Час знову обирати ролі! https://www.facebook.com/mariya.lepetan/?ref=aymt_homepage_panel