18 жовтня 2015 року у Києві відбулося урочисте відкриття реконструйованого кінотеатру «Жовтень», що постраждав після минулорічного підпалу. Українські кінематографісти взяли участь в урочистостях з нагоди повернення кінотеатру, що – на відміну від багатьох інших – плекав сучасне українське кіно і завжди знаходив для нього екранний час.
Відкриття оновленого, реконструйованого, опісля минулорічної пожежі, кінотеатру «Жовтень» стало приємним сюрпризом. Вочевидь мало хто вірив у те, що це відбудеться у такий короткий термін. Звісно, допомогли майбутні жовтневі вибори, звісно, директор кінотеатру Людмила Горделадзе не тільки умілий, а й напрочуд енергетично заряджений менедженер. Та все ж – дивина.
Спасибі будівельникам, усім, хто сприяв відбудові. Меру Віталію Кличкові, звичайно, без нього усе це було би відкладено на кілька років. Хоча його охорона й підпсувала свято відкриття тим, що примусила сотні людей дожидатись під дверима, допоки мер оглядатиме, у супроводі телекамер, кінобудову. Щось подібне було і недавно в кінотеатрі «Україна», на 50-річчі фільму «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова. Як же ота челядь береже тіла начальства од контакту з людьми....
Одначе менше з тим. Кінотеатр повертається до життя, і це головне. Храм кіно, відтак ми мали таке собі Храмове свято. Я вітаю усіх, хто любить кіно, вітаю Людмилу Горделадзе і її команду – те, що вони пережили упродовж року, гідне найбільшої поваги і подяки.
Знімаю капелюха і кидаю його вгору. УРА!
Відкриття оновленого, реконструйованого, опісля минулорічної пожежі, кінотеатру «Жовтень» стало приємним сюрпризом. Вочевидь мало хто вірив у те, що це відбудеться у такий короткий термін. Звісно, допомогли майбутні жовтневі вибори, звісно, директор кінотеатру Людмила Горделадзе не тільки умілий, а й напрочуд енергетично заряджений менедженер. Та все ж – дивина.
Спасибі будівельникам, усім, хто сприяв відбудові. Меру Віталію Кличкові, звичайно, без нього усе це було би відкладено на кілька років. Хоча його охорона й підпсувала свято відкриття тим, що примусила сотні людей дожидатись під дверима, допоки мер оглядатиме, у супроводі телекамер, кінобудову. Щось подібне було і недавно в кінотеатрі «Україна», на 50-річчі фільму «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова. Як же ота челядь береже тіла начальства од контакту з людьми....
Одначе менше з тим. Кінотеатр повертається до життя, і це головне. Храм кіно, відтак ми мали таке собі Храмове свято. Я вітаю усіх, хто любить кіно, вітаю Людмилу Горделадзе і її команду – те, що вони пережили упродовж року, гідне найбільшої поваги і подяки.
Знімаю капелюха і кидаю його вгору. УРА!