24 травня на урочистій церемонії закриття 68-го Каннського МКФ було оголошено переможців Головного конкурсу.
"Золоту пальму" найкращому фільму журі під головуванням братів Коенів присудило французькій стрічці Жака Одіара «Діпан».
Гран-прі було вручено угорському фільму «Син Саула» дебютанта Ласло Немеша.
Найкращим режисером було визнано Ху Сяосена за фільм «Убивця» (Китай).
Приз за найкращий сценарій отримав Мішель Франко за стрічку «Хронік» (Мексика).
Приз за найкращу жіночу роль розділили Еммануель Берко за роль у фільмі «Мій Король» (Франція), відзнятий Майвен, та Руні Мара за роль у стрічці Тода Хейнса «Керол» (США, Велика Британія).
Приз за найкращу чоловічу роль отримав Венсан Ліндон, який зіграв у фільмі «Закон ринку» Стефана Брізе (Франція).
Приз Журі отримав «Лобстер» Йоргоса Лантімоса (Ірландія, Великобританія, Франція, Греція, Нідерланди).
Рішення журі – зрештою, як і завжди – викликало суперечливі реакції. Зокрема, кінокритик Андрій Плахов прокоментував його таким чином:
«Соромно і образливо. Ах, Канн-Канн...
Але хочу вірити, що ми все ще у вільній країні.
Фільм «Діпан» Жака Одіара – володар щойно присудженої Золотої пальми – настільки посередній, що я навіть не приділив йому ані рядка в своїх каннських репортажах. Решта рішень журі також мало адекватні, але це вже деталі (краща актриса – француженка, кращий артист – француз, в обох випадках нічого видатного).
Російський досвід шепоче: усім дали хабарі, з усіма з ким треба переспали, не інакше. Але ми все одно віримо: Франція – вільна, некорумпована країна, і брати Коени – вільні американські інтелектуали, а їх імениті та надпривабливі колеги з журі просто помилилися.
Але факт лишається фактом: прийнято найгірші рішення за все ХХІ століття, якщо не за всю історію Каннського фестивалю».
Решту програм Каннського МКФ оцінювали окремі журі.
Золоту пальмову гілку за кращий короткометражний фільм журі під головуванням режисера Абдерахмана Сіссако присудило стрічці «Хвилі’98» Елі Дегер (Ліван, Катар).
Кращим фільмом програми «Особливий погляд», яку оцінювало журі, очолюване Ізабеллою Росселіні, стала ісландська стрічка «Барани» Грімура Хаконарсона.
«Золоту камеру» кращому дебютанту від журі на чолі з Сабіною Азема отримав колумбійський режисер Сезар Августо Асеведо за фільм «Земля та тінь». Стрічку демонстрували у програмі Міжнародного тижня кінокритики.
Натомість Міжнародна асоціація кінопреси FIPRESCI відзначила «Сина Саула» Ласло Немеша у головному конкурсі, «Масаан» Нераджа Гайвана (Індія, Франція) – у програмі «Особливий погляд» та «Поліну» Сантьяго Мітре (Аргентина, Бразилія, Франція) – з паралельних програм (фільм демонстрували у рамках Міжнародного тижня кінокритики).
НСКУ
http://www.ukrkino.com.ua/news/?id=2096
"Золоту пальму" найкращому фільму журі під головуванням братів Коенів присудило французькій стрічці Жака Одіара «Діпан».
Гран-прі було вручено угорському фільму «Син Саула» дебютанта Ласло Немеша.
Найкращим режисером було визнано Ху Сяосена за фільм «Убивця» (Китай).
Приз за найкращий сценарій отримав Мішель Франко за стрічку «Хронік» (Мексика).
Приз за найкращу жіночу роль розділили Еммануель Берко за роль у фільмі «Мій Король» (Франція), відзнятий Майвен, та Руні Мара за роль у стрічці Тода Хейнса «Керол» (США, Велика Британія).
Приз за найкращу чоловічу роль отримав Венсан Ліндон, який зіграв у фільмі «Закон ринку» Стефана Брізе (Франція).
Приз Журі отримав «Лобстер» Йоргоса Лантімоса (Ірландія, Великобританія, Франція, Греція, Нідерланди).
Рішення журі – зрештою, як і завжди – викликало суперечливі реакції. Зокрема, кінокритик Андрій Плахов прокоментував його таким чином:
«Соромно і образливо. Ах, Канн-Канн...
Але хочу вірити, що ми все ще у вільній країні.
Фільм «Діпан» Жака Одіара – володар щойно присудженої Золотої пальми – настільки посередній, що я навіть не приділив йому ані рядка в своїх каннських репортажах. Решта рішень журі також мало адекватні, але це вже деталі (краща актриса – француженка, кращий артист – француз, в обох випадках нічого видатного).
Російський досвід шепоче: усім дали хабарі, з усіма з ким треба переспали, не інакше. Але ми все одно віримо: Франція – вільна, некорумпована країна, і брати Коени – вільні американські інтелектуали, а їх імениті та надпривабливі колеги з журі просто помилилися.
Але факт лишається фактом: прийнято найгірші рішення за все ХХІ століття, якщо не за всю історію Каннського фестивалю».
Решту програм Каннського МКФ оцінювали окремі журі.
Золоту пальмову гілку за кращий короткометражний фільм журі під головуванням режисера Абдерахмана Сіссако присудило стрічці «Хвилі’98» Елі Дегер (Ліван, Катар).
Кращим фільмом програми «Особливий погляд», яку оцінювало журі, очолюване Ізабеллою Росселіні, стала ісландська стрічка «Барани» Грімура Хаконарсона.
«Золоту камеру» кращому дебютанту від журі на чолі з Сабіною Азема отримав колумбійський режисер Сезар Августо Асеведо за фільм «Земля та тінь». Стрічку демонстрували у програмі Міжнародного тижня кінокритики.
Натомість Міжнародна асоціація кінопреси FIPRESCI відзначила «Сина Саула» Ласло Немеша у головному конкурсі, «Масаан» Нераджа Гайвана (Індія, Франція) – у програмі «Особливий погляд» та «Поліну» Сантьяго Мітре (Аргентина, Бразилія, Франція) – з паралельних програм (фільм демонстрували у рамках Міжнародного тижня кінокритики).
НСКУ
http://www.ukrkino.com.ua/news/?id=2096