11 березня 2015 року у Будинку кіно відбувся VI Пленум НСКУ, в роботі якого взяли участь члени правління та контрольно-ревізійної комісії НСКУ, голова Комітету Верховної Ради з питань культури і духовності Микола Княжицький, голова Державного агентства України з питань кіно Пилип Іллєнко, директори державних кіностудій, члени НСКУ та представники кіногалузі – продюсери, режисери, молоді кінематографісти.
У своїй доповіді, присвяченій змінам в законодавстві України з метою реформування сфери аудіовізуальних мистецтв, голова Спілки Сергій Тримбач торкнувся широкого спектру напрямків реформування аудіовізуальної сфери, що нині стоять на порядку денному влади, зазначивши, втім, що така законотворча активність відбувається на тлі радикального скорочення державного фінансування галузі кінематографії та певною мірою підміняє реальну підтримку кіно обіцянками кращого майбутнього. Ми потребуємо реформ, але бідою є невиконання чинних законів, сказав він.
Приклад такого правового нігілізму – недотримання телекомпаніями авторських і суміжних прав. Голова Спілки розповів, що на круглому столі «Підтримка вітчизняного виробництва аудіовізуальної та кінопродукції», організованому Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, він запропонував надати Нацраді повноваження контролювати дотримання телеканалами норм закону «Про авторське право і суміжні права» та карати його порушників. До речі, європейські експерти вказали, що саме суворість та невідворотність покарання підштовхує місцеві телекомпанії виконувати правила. Якби у нас дотримувалися закону, 80% проблем би не було, зазначив Сергій Тримбач.
Ускладнює взаємини кінематографістів із телебаченням також відсутність у телеканалів інформації про творчий доробок українського кіно, який можливо використати в ефірі, продовжив голова Спілки. Загальна база українських фільмів вже існує – її підготовлено Національним центром Олександра Довженка, але ж слід зробити її загальнодоступною.
Нагальним питанням кінореформи є розробка та впровадження закону про збір на розвиток вітчизняної кінематографії. У Польщі його було запроваджено 2005 року разом зі створенням Польського інституту кінематографії, визнаним розпорядником цього збору. Як наслідок, нині 90% коштів на кіновиробництво надходить з такого небюджетного джерела. Хоча чи вважати такі кошти цілком небюджетними – також питання. Нині запропоновано два законопроекти щодо збору – від Міністерства культури і профільного парламентського комітету за авторства Миколи Княжицького і Сергія Тарути. Багато в чому і від нас, кінематографістів, залежить, чи матимуть успіхи ці законотворчі зусилля, підкреслив голова Спілки.
Він розповів, що польський класик Кшиштоф Зануссі, знайомлячи із проведеною у Польщі кінореформою, зазначив, що її впровадження було украй важким і потребувало консолідації зусиль усіх кінематографістів. Треба діяти зосереджено та дружно, аби влада почула нас, закликав колег Сергій Тримбач.
Необхідно також підтримати Державне агентство України з питань кіно, оскільки дехто (і серед них є кінематографісти) пропонує його ліквідувати. Секретаріат НСКУ вважає це згубним рішенням. Україна вже має невтішний досвід таких ліквідацій, нагадав Сергій Тримбач. Наприкінці 1980-х років, коли багато в чому завдяки Спілці Держкомітет з кінематографії припинив існування, мало не одразу Спілка, схаменувшись, розпочала боротьбу за його відтворення. Коли ж він знову, 1991 року, запрацював, – кінематографісти поновили із ним боротьбу – за тим же сценарієм. Після того як 1992 року комітет (Держкінофонд) остаточно ліквідували, у вітчизняному кіно і почалася катастрофа. Невже хтось хоче втретє наступити на ті самі граблі?
Треба наполягати не на ліквідації, а на розвиткові Держкіно, зазначив Сергій Тримбач. Адже нині комітет має вельми обмежені повноваження. Для його розбудови слід орієнтуватися на кращі європейські зразки, наприклад, Британський кіноінститут, який у своїй діяльності охоплює практично увесь спектр аудіовізуальних мистецтв.
У фіналі доповіді голова Спілки зупинився на долі державних кіностудій, оскільки поточна ситуація скрути та безгрошів’я, в якій вони існують, нікого не влаштовує. Щоб напрацювати їхню реформу запропоновано створити робочу групу, в яку серед іншого увійдуть представники Комітету парламенту з питань культури і духовності, Міністерства культури, Держкіно, Фонду держмайна, фахові економісти, кінематографісти. Одна із пропозицій, яка потребує колегіального опрацювання, – створення на базі кіностудій кінопарків (технопарків) із пільговим режимом оподаткування, що сприятиме активізації їхньої діяльності.
НСКУ
У своїй доповіді, присвяченій змінам в законодавстві України з метою реформування сфери аудіовізуальних мистецтв, голова Спілки Сергій Тримбач торкнувся широкого спектру напрямків реформування аудіовізуальної сфери, що нині стоять на порядку денному влади, зазначивши, втім, що така законотворча активність відбувається на тлі радикального скорочення державного фінансування галузі кінематографії та певною мірою підміняє реальну підтримку кіно обіцянками кращого майбутнього. Ми потребуємо реформ, але бідою є невиконання чинних законів, сказав він.
Приклад такого правового нігілізму – недотримання телекомпаніями авторських і суміжних прав. Голова Спілки розповів, що на круглому столі «Підтримка вітчизняного виробництва аудіовізуальної та кінопродукції», організованому Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, він запропонував надати Нацраді повноваження контролювати дотримання телеканалами норм закону «Про авторське право і суміжні права» та карати його порушників. До речі, європейські експерти вказали, що саме суворість та невідворотність покарання підштовхує місцеві телекомпанії виконувати правила. Якби у нас дотримувалися закону, 80% проблем би не було, зазначив Сергій Тримбач.
Ускладнює взаємини кінематографістів із телебаченням також відсутність у телеканалів інформації про творчий доробок українського кіно, який можливо використати в ефірі, продовжив голова Спілки. Загальна база українських фільмів вже існує – її підготовлено Національним центром Олександра Довженка, але ж слід зробити її загальнодоступною.
Нагальним питанням кінореформи є розробка та впровадження закону про збір на розвиток вітчизняної кінематографії. У Польщі його було запроваджено 2005 року разом зі створенням Польського інституту кінематографії, визнаним розпорядником цього збору. Як наслідок, нині 90% коштів на кіновиробництво надходить з такого небюджетного джерела. Хоча чи вважати такі кошти цілком небюджетними – також питання. Нині запропоновано два законопроекти щодо збору – від Міністерства культури і профільного парламентського комітету за авторства Миколи Княжицького і Сергія Тарути. Багато в чому і від нас, кінематографістів, залежить, чи матимуть успіхи ці законотворчі зусилля, підкреслив голова Спілки.
Він розповів, що польський класик Кшиштоф Зануссі, знайомлячи із проведеною у Польщі кінореформою, зазначив, що її впровадження було украй важким і потребувало консолідації зусиль усіх кінематографістів. Треба діяти зосереджено та дружно, аби влада почула нас, закликав колег Сергій Тримбач.
Необхідно також підтримати Державне агентство України з питань кіно, оскільки дехто (і серед них є кінематографісти) пропонує його ліквідувати. Секретаріат НСКУ вважає це згубним рішенням. Україна вже має невтішний досвід таких ліквідацій, нагадав Сергій Тримбач. Наприкінці 1980-х років, коли багато в чому завдяки Спілці Держкомітет з кінематографії припинив існування, мало не одразу Спілка, схаменувшись, розпочала боротьбу за його відтворення. Коли ж він знову, 1991 року, запрацював, – кінематографісти поновили із ним боротьбу – за тим же сценарієм. Після того як 1992 року комітет (Держкінофонд) остаточно ліквідували, у вітчизняному кіно і почалася катастрофа. Невже хтось хоче втретє наступити на ті самі граблі?
Треба наполягати не на ліквідації, а на розвиткові Держкіно, зазначив Сергій Тримбач. Адже нині комітет має вельми обмежені повноваження. Для його розбудови слід орієнтуватися на кращі європейські зразки, наприклад, Британський кіноінститут, який у своїй діяльності охоплює практично увесь спектр аудіовізуальних мистецтв.
У фіналі доповіді голова Спілки зупинився на долі державних кіностудій, оскільки поточна ситуація скрути та безгрошів’я, в якій вони існують, нікого не влаштовує. Щоб напрацювати їхню реформу запропоновано створити робочу групу, в яку серед іншого увійдуть представники Комітету парламенту з питань культури і духовності, Міністерства культури, Держкіно, Фонду держмайна, фахові економісти, кінематографісти. Одна із пропозицій, яка потребує колегіального опрацювання, – створення на базі кіностудій кінопарків (технопарків) із пільговим режимом оподаткування, що сприятиме активізації їхньої діяльності.
НСКУ