Максим Іщенко
Контакти: [email protected]
Народився 26 квітня 1984 року в місті фабрик і заводів Кривому Розі.
Серед моїх дитсадкових друзів моя сім'я була першою, в кого з'явився відеомагнітофон. Ми не були забезпеченою сім'єю або родиною чиновників чи бізнесменів. Просто мій батько, зараз успішний лікар і розважлива людина, в ті часи любив виділитися. Він наприкінці 80-х продав машину «6-ку» і на половину від вирученої суми купив... цей самий відеомагнітофон! З цього моменту почалося моє знайомство з Томом і Джері, Плуто, Дональдом Даком, Чіпом і Дейлом. А трохи пізніше і з популярними в ті часи американськими бойовиками. Це зараз цей жанр викликає глузування. Але в ті часи будь-який представник чоловічої статі від 6 до 40 років захоплювався Термінатором, командо, Рембо або Роккі, тобто Арнольдом Шварценеггером, Сильвестром Сталлоне і багатьма іншими супергероями. Зізнаюся, дід Арні досі є моїм кумиром, і я, не замислюючись, куплю квиток на фільм будь-якого жанру з ним. У садку я став найпопулярнішим, оскільки постійно переказував друзям переглянуті фільми, а іноді і щось додавав від себе.
Таким чином, у мене з'явився інтерес до кіно і сценаріїв. Саме до сценаріїв.., бо я віддаю перевагу фільмам із цікавим сюжетом. Якщо захопливого сюжету немає, то ніякими спецефектами і комп'ютерною графікою фільм не врятуєш. Мені здається, я процитував Роберта МакКі.., хоча я сформував цю думку для себе ще до знайомства з його «Історією».
Як я вже зауважив, я не фанат фільмів, де головний акцент робиться на спецефекти. Мій смак і творче мислення сформували великі фільми 1994 і 1995 років – «Кримінальне читво», «Хоробре серце», «Форрест Гамп» і «Втеча з Шоушенка». Тому в мене виникло бажання написати щось таке, щоб глядачі в кінці трошки подумали, а потім «ахнули», а потім ще раз подивилися.
Зараз працюю бухгалтером. Мій досвід у сфері кіно складається з книг МакКі, Червінського, Смірнової та інформації з кінофорумів. Маю декілька ідей для нових сценаріїв.