Володимир Войтенко, АРҐУМЕНТ-КІНО
У програмі АРҐУМЕНТ-КІНО на телеканалі "1+1" 27 листопада о 01:05 – фільм британського театрального й кінорежисера Річарда Ейра «Скандальний щоденник»/ Notes On A Scandale (2006, Велика Британія). Він створений за п’єсою Патріка Марбера, що вона, своєю чергою, заснована на романі Зої Геллер.
У звичайній загальноосвітній школі з’являється нова вчителька – чарівна викладачка малювання Шеба, – і все навколо змінюється. Викладацький склад негайно переймається до новенької симпатією, а старшокласники перетворюють її уроки в скандал на сексуальному ґрунті. П’ятнадцятилітній учень і літня вчителька Барбара одночасно починають упадати за Шебою і добиватися від неї відповідних почуттів. Незабаром пристрасті набувають такого шалу, що все життя Шеби загрожує розлетітися на друзки…
Ветеран британської режисури Річард Ейр, що він зазнав сценічної слави, тривалий час працюючи в одному з театрів Единбурґа та в Королівському національному театрі Великої Британії, у цьому фільмі природно зробив ставку на акторський дует Джуді Денч і Кейт Бланшетт.
Взагалі, Ейр нарікає, що процес кінознімання сильно відрізняється від процесу театрального. Він бо любить театр за інтимність: ви сидите, розмовляєте, приміряєте мізансцени, і тільки наприкінці всього цього процесу виходите до авдиторії. А в кінематографі постійно перебуваєте перед очима знімальної групи та продюсерів, і кожен уважно стежить за роботою, в якій далеко не завжди розуміє, що до чого. Тому, мовляв, гарний фільм створити важче, аніж виставу.
Ось і для репетицій «Скандального щоденника» продюсери відвели тільки два тижні. Тому Річард Ейр був радий, що фаховий підхід обох актрис виявився однаковим і все склалося якнайкраще. «Вони люди театральні, земні, – каже Ейр. – Володіють ремеслом і не роблять із нього містики. Працелюбні, і в обох дуже гарна акторська школа». Віддаючи належне Кейт Бланшетт, яка має ще сліпучішу посмішку ельфа, аніж у «Володарі перснів», в програмі особлива увага – на Джуді Денч.
Ну а сценарій кінокартини, як і роман, побудований у формі щоденника, на отруйних інтонаціях її героїні Барбари. Денч у фільмі грає запізнілу пристрасть, збочену і приречену, тобто неможливу і нездійсненну. Хоча автор книжки Зої Геллер пояснював їй лесбійство Барбари так: «Можливо, вона й сама цього не усвідомлює. Можливо, всі її сексуальні домагання зводяться до задоволення потерти Шебі спинку у ванній». Ця думка актрису вразила. І зрештою вона зіграла всесвітню самоту Барбари. А власне лесбійський мотив опинився в тіні.
Джуді Денч після прем’єри «Скандального щоденника» казала: «Мені часто доводилося стрічати таких людей у житті. Це дуже, дуже самотні істоти, яким не вистачає людської прив’язаности, і вони мріють про друга. Вони варті, я думаю, щирого співчуття. Та коли, намагаючись зблизитися із Шебою, Барбара шантажує її, – все відразу стає огидним. Шокуюча історія! Та сама ідея втілити її на екрані мені видалася дуже цікавою. Це завше хвилює, коли тобі пропонують зіграти щось абсолютно відмінне від того, що ти робив раніше»
«Скандальний щоденник» має всі ознаки першокласної англійської драматургії: так звані пінґ-понґові діалоги, ризикований гумор, погано прихована мізантропія і розрахунок на сильних акторів. Останнє Річард Ейр і забезпечив участю Джуді Денч і Кейт Бланшетт, що вони не тільки удостоїлися відповідних оскарівських номінацій (до речі, як і сценарій), але й отримали низку фестивальних та інших престижних професійних нагород за свої ролі у цьому фільмі. Ну а їхня гра – це, своєю чергою, справжня нагорода для глядачів.
***
Британська леді Джуді Денч
Ігор Грабович, АРҐУМЕНТ-КІНО
Акторка Джуді Денч за останні двадцять років стала правдивим кінообличчям Британії. Власне, цей її статус та міжнародна популярність пов’язані з роллю М у циклі картин про Джеймса Бонда. Від 1995 року саме Джуді Денч – фактично єдина акторка, яка незмінно переходить із фільму до фільму й щоразу стає ключовим гравцем у цій кінематографічній шпигунській грі. Чудовим прикладом може слугувати картина «І цілого світу замало», де М у виконані Джуді Денч не просто очолює розслідування непростої справи, але й особисто вирушає на поле бою.
Власне, вибір акторки на цю роль виглядає по своєму символічним, бо йдеться не просто про спеціальну службу, нехай і одну з найпрестижніших у світі, йдеться про саму Британію, впродовж багатьох десятиліть очолювану славетними королевами та представлену у світі харизматичними жінками. І саме Джуді Денч випало стати ідеальним екранним втіленням, сказати б, неформальної британського королеви.
Грала вона і реальних, справжніх королев, як от королеву Вікторію у фільмі «Її Величність місіс Браун». Стрічка розповідає про життя королеви після смерти її чоловіка, принца Альберта… Вже третій рік Вікторія не знімає жалоби, більше того, вона зберігає усі ритуали, прийняті за життя Альберта. Аби вивести королеву зі стану глибокої депресії, придворні запрошують повернутися до роботи служника принца Альберта містера Брауна, суворого бородатого шотландця, котрий, як згодом виявиться, краще знає, що потрібно його королеві.
Денч грає Вікторію доволі стримано, не осучаснюючи її становища та її проблем. Водночас акторка уникає і відвертої архаїки, вона аж ніяк не пране, аби королева виглядала музейним експонатом. До певної міри, роль королеви Вікторії стала визначальною для подальшої кар’єри Денч. І з того часу їй здебільшого пропонують ролі сповнених гідности леді, які на схилі віку переживають пристрасть.
Іще одне пеервтілення в королеву, цього разу – Єлизавету І, принесло Джуді Денч «Оскара» за найкращу другопланову роль. У «Закоханому Шекспірі» Джона Меддена акторка грає сучасницю та покровительку великого драматурга. І її Єлизавета не тільки колоритна й неповторна, вона ще й владна правителька, яка здатна оцінити речі, що ті далеко виходять за межі її часу. І вона сама себе характеризує як «жінку на чоловічій роботі». Парадоксально, проте у цій доволі легковажній картині, мабуть, тільки Джуді Денч утілила на екрані правдивий шекспірівських характер – міцний, рішучий, владний.
Роль зовсім іншої тональности зіграла вона у картині «Леді в бузковому», де розповідається історія стосунків двох літніх сестер з молодим музикантом. Зав’язка цієї доволі незвичної картини відбувається на морському узбережжі, де сестри Урсула та Джанет знаходять ледь живого молодого чоловіка. Його звати Андреа, і він поляк, який мріє зробити музичну кар’єру в Америці.
Андреа не розмовляє англійською, проте сестри швидко знаходять із ним спільну мову, особливо Урсула, яка драматично переживає власну самотність. Урсулу зіграла Джуді Денч, і її героїня цього разу м’яка, чутлива, сповнена співчуття та розуміння.
Власне, перед нами витончена британська мелодрама, у якій чуттєві поривання так і залишаються за кадром, бо в кадрі ми бачимо втілене шляхетство правдивої британки, яка попри страждання уміє тримати себе в руках.
Одну з останніх своїх гучних ролей акторка виконала у фільмі «Місіс Гендерсон представляє» режисера Стівена Фрірза. Денч грає ексцентричну аристократку Лауру Гендерсон, яка по смерті чоловіка ніяк не могла знайти собі справжнього захоплення. Зрештою, вона купує театр, у якому влаштовує вар’єте. Легковажність і пустотливість місіс Гендерсон виявляється у підборі театрального репертуару та у самій її поведінці з довколишніми.
Зрештою, не все так просто. Джуді Денч і цього разу зіграла символічну роль, бо її місіс Гендерсон не тільки багата аристократка, вона ще й мати, яка втратила єдиного сина у Першу світову війну. І її театр – це свого роду місія, борг перед сином, що помер, не пізнавши кохання.
26 листопада о 01:05 в АРҐУМЕНТІ-КІНО на телеканалі "1+1" – «Скандальний щоденник» – історія про пізню людську пристрасть та цілковиту самотність. Джуді Денч грає Барбару – літню вчительку англійської літератури, яка веде щоденник, сповнений безжальних спостережень. У ньому вона фіксує свої думки та почуття, і вони не дуже компліментарні для довколишніх. Барбара перебуває у своєрідному роздвоєнні, бо, з одного боку, вона письменниця, яка взяла на себе право судити ближніх, а, з іншого, – жива людина, що прагне розуміння та співчуття.
Зрештою, в цій ролі Денч утілила іще один, новий для себе, різновид британського характеру, що він одержимий так званою острівною психологією. Її суть, власне, у двійництві, у взаємовиключних потребах – зберігати власну автономність та бути органічною частиною нормального людського світу. І героїня Джуді Денч увесь час коливається між отими двома станами, не знаючи на якому спинитися. Кінець-кінцем, у цьому коливанні і найбільша інтрига фільму «Скандальний щоденник», правдивої британської історії про силу почуттів і тягар обставин, які не здолати нікому.