Синопсис сценарію ігрового повнометражного фільму

Наші дні… У однорукого пенсіонера-фронтовика  Миколи із степового села Вишиванки – у селі всі жителі ходять у вишиванках – закінчилось куриво. Купити цигарок нема за що. Пенсія йому затримується. У борг просити у сусідок і соромно, і надоїло. Микола вирішив поїхати у район прояснити ситуацію…без копійки в кишені.

Не ті часи. Нові українці не спішать підвезти до райцентру Миколу.

БИЧАРА Скока башляєш?

Бичара кривить рота, спльовує Миколі під ноги.

БИЧАРА Пролєтаєш, непонятлівий!

Бичара хлопає дверцятами перед Миколою. Іномарка рве з місця.

Засмучений Микола з нестримним бажанням курити вертається з траси назад по польовій дорозі у рідне село, поринає у спогади від війни і до наших днів…

Біля кузні кульгавий коваль з двома колгоспницями і юнаком Миколою облаштовують трактора – обшивають листовим залізом - переробляють на танк  НІ - «На Іспуг». Коваль подає Миколі в кабіну обріза і жменю патронів.

КОВАЛЬ Пульнеш, случай чого! Розбіжаться фріцяки!

Три німецьких танки толочать лан пшениці. Напереріз німецьким танкам через лан соняшника на своєму танку НІ мчать Микола з комсомолкою Оришкою, забирають три німецьких танки в полон…

Микола критично оцінює, як знають історію нові українці типу Бичари.

МИКОЛА Оце вони про війну і знають! Навчились…історії!.. На бойовиках!..

На війні Микола став одноруким, Миколу  за чужі прорахунки звинуватили у зраді Батьківщини, мали б відправити у штрафники, але як інваліда, судили і відправили у табори…

Реабілітували Миколу не скоро.

…Миколу приймають у почесні піонери, дівчинка у червоному галстуку пов’язує Миколі піонерський галстук…

Журналістка бере у Миколи інтерв’ю.

ЖУРНАЛІСТКА Чого б ви ще хотіли? Ну, може, протеза?

МИКОЛА Дровцят! Мені б дровцят на зиму! Хоч би за пів ціни!

Чиновник поплескує Миколу по плечі з пустим рукавом.

ЧИНОВНИК Шановний Миколо! Буде тобі, герою ти наш, і білка, буде і свисток.

Час вносить в суспільне життя зміни і корективи.

Молодики накидають петлю троса на шию Леніну… Бронзовий бюст вождя разом з постаментом піднімається вгору…

Бригада молодиків, впряжених в мотузки, цугом, з надутими на шиях і скронях жилами, тягнуть з майдану танк НІ. До Старшого підходить Микола.

МИКОЛА А танк мій - куди?

СТАРШИЙ На металолом старий, на металолом! Куди ж іще! Нові вожді…

МИКОЛА(лягає під танк) Не дам!.. Не пущу!

СТАРШИЙ Вискочив козак з маку!

Бугай бере Миколу за шкірки і, як кошеня, відкидає вбік, витирає долоні.

БУГАЙ Танки грязі не бояться!

МИКОЛА Ні, шмаркачку! Це танкісти грязі не бояться!

Молодики, впряжені в мотузки, цугом, з надутими на шиях і скронях жилами, втягують танк НІ в Миколин сад. Процесією молодиків керує перепоясаний патронташем і з обрізом у руці Микола.

МИКОЛА Ось так, суслики!..А тепер можете бути вільними!

Світлина: chasipodii.net

На схилі свого віку, Миколі, який прожив усе життя бобилем, приходить в голову ідея - одружитись. Претенденток  на руку Миколи у селі достатньо.

Три сусідки, три вдовиці  - Варка, Ганна і Одарка інтуїтивно відчувають Миколин намір зв’язати своє життя з жінкою. Кожна з трійці, одна з перед другої, словами і діями атакують Миколу, намагаються завоювати його прихильність до себе.

На кутку, де живе Микола хазяйнує тхорик…

ВАРКА Ой, дожилися! Це ж кури перестануть нестися! І ніякої управи на звіра немає!

ОДАРКА (схлипує) Варко! Яка управа? Яка управа може бути? Звірюка курчат душить, як той Ірод немовлят у Віфліємі! Всіх до одного погубив! Мужика, який би міг за наших курчат заступитися, на кутку у нас нема!

ВАРКА А хіба наш  Микола не мужик?

Світлина: chasipodii.net

ОДАРКА Мужик то він мужик! Тільки рука у нього одна! І та погано згинається, ось що!

ГАННА Зате голова у нього мужська! Цей півень не здоєний хоч пораду дасть!..

Миколі хочеться курити…

Починається саме цікаве…

Однією рукою капкана на тхорика Миколі поставити не під силу…

Свій життєвий шлях до одруження з Оришкою Микола з багатим життєвим досвідом проходить через ланку кумедних перипетій, і не дивлячись на пережиту ним несправедливість до нього з боку влади,  він, з глибокою вірою у майбутнє, адекватно сприймає молоде покоління в особі Васі і Надійки.

Люблячі Микола і Оришка справляють весілля і в шлюбну ніч вмирають разом, лишаючи місце на землі новому поколінню, яке життю навчає саме життя.