Синопсис сценарію ігрового серіалу

Жанрові ознаки: історична драма, мелодрама

Що?

Телевізійний проект (серіал на 10-12 епізодів приблизно по 40-60 хвилин). Найлегше окреслити концепт буде, давши йому гучне визначення кінопоеми. Ключове в поемі - її "ліроепічність". Те саме, сподіваюся, можна сказати про мій задум. Сюжет охоплює десяток років  життя молодих мешканців одного з сіл Центру України, зокрема 1914-1923 роки. Повертаючись до "ліроепічності" - так, історичні події матимуть безпосередній вплив на долі героїв, але перш за все висвітлена особиста історія - особиста боротьба - кожного з них. За долю, за волю, за кохання, за віру у свої ідеали, за останні чи то крихти хліба, чи то крихти надії. Саме тому історія починається не з початком Першої світової війни, а дещо раніше, але ми бачимо, що і в побуті кожен постає перед глобальним вибором. Саме тоді стають очевидними ключові конфлікти в суспільстві, котрі згодом розпалить веремія історичних подій. І знову гучна фраза, але оскільки герої в надзвичайних життєвих ситуаціях  керуються перш за все глибоко особистими переконаннями, хоч і перебувають під тиском зовнішніх, історичних обставин, сюжет певною мірою перетворюється на метафізичний, адже жодна епоха не позбавила ще людей необхідності обирати між жити для себе чи для іншого, існувати в неправді чи пожертвувати всім заради справедливості, змиритися з реальністю чи відчайдушно боротися за ідею, капітулювати і жити в мирі чи стояти за ідеали гідності і честі. Особливо вічність цих питань відчувається українцями. Те ж саме можна сказати про героїв. З одного боку, вони всі особистості, з глибоко індивідуальними вродженими та зрощеними в них рисами. З іншого - в них можна розгледіти архетипи - жінки-матері, чоловіка-воїна, блудного сина і тд. Усі вони по-різному люблять, в різне вірять і по-різному борються за свої любов в віру. І при цьому всі - відчайдушно, палко, з надією на майбутнє. При цьому із загальнолюдської цю історію виокремлює той факт, що в цей період сторічної давності гостро постає питання вибору національної ідентичності та політичної орієнтації. Втім, у будь-якому разі для українців історія ця  є метафоричною. Деталі нижче.

Чому?

Перш за все, якщо якісно відтворити історію засобами кіномистецтва - пограти кольорами, світлотінню, музикою і танцем, і все це з широким залученням традиції українського поетичного кіна - то, можливо, вдасться торкнутися такої таємниці, як так званий "код нації". Тобто, повертаючись до архетипів, змусити зомлівати глядача під час сцен вигодовування і колискової, і гірко плакати в епізодах загибелі улюбленого героя від кулі ворога і його похорону останніми зусиллями коханої жінки. Загалом, якщо коротко, то немає в нас якісного полотна ані побуту, ані визвольних змагань, в той час як у Росії заново екранізували "Тихий Дон". А це сюжет про загиблу цивілізацію в межах Росії, а ми вже навіть не в межах Росії, нас уже давно визнано окремим народом і нацією, а досі вишиванки з'являються лише як сетінг деяких російськомовних, хоч і в Україні відзнятих, серіалів. При цьому на якісне полотно не потрібні колосальні бюджети. Не треба знімати батальних сцен, можна просто зняти, як кілька замерзлих солдат синіми вустами співають в окопі материну колискову, аби не з'їхати з глузду, і це скаже достатньо про війну. І звісно, наші трансцедентальні пейзажі, за котрими не треба їхати далеко від Києва.

СИНОПСИС

Історія розпочинається за кілька місяців до Першої світової війни, але в селі У. на півдні Київської губернії вистачає війн особистих. Вперше ми зустрічаємо героїв на Різдво. Серед них: три сестри Ольга Чумак, найстарша, з холодними аристократичними рисами, білява, неприступна, не виходить заміж, допоки не покличе найзавидніший, тобто Михайло; Ганна Чумак, середня, русява, типова слов’янка, мудра і зважена на тлі сестер, опора батьків, але найчастіше бунтує проти суспільних норм; Ліна Чумак, чорнява, круглолиця, рум’яна, бо гаряче закохана у світ, у Бога, у себе і всіх довкола, від того запальна; їхній батько Федір Чумак, гарний господар із середніми статками, схиблений на щасті для своїх доньок; їхня мати Марина Чумак, розумна мати і дружина, але дуже ревнива. Михайло Хоменко, кремезний красень, суворий, заглиблений у себе, знуджений буденним життям, одинак, але зі славою спокусника; його сестра Лада Хоменко, з дитинства юродива, але нібито має дар провидіння, з великими синцями під очима і впалими щоками; його батько Клим Хоменко, найвправніший у селі господар, має особисту владу, суворий батько і невірний чоловік; його мати Олена Хоменко, любляча і дуже набожна, страждає через чоловікові зради, але все прощає йому, а в синові бачить усе світло й сенс свого приниженого існування. Тихон Дяченко, високий і кістлявий, дуже відповідальний і правильний, убитий працею, бо родина його не має ані батька, ані своєї землі, лютий на неправду довкола; його мати Мотрона Дяченко, працьовита вдова, справжнє джерело мудрості. Дмитро Нечипоренко, запальний, жорстокий, улітку спокусив Ганну Чумак; його батько Панас Нечипоренко, гарний підприємець, активно розбудовує господарство всіма правдами і неправдами.

Михайло, аби хоч чимось розважити себе й задовольнити самолюбство, зваблює Ольгу. Ольга сподівається на близький шлюб, але Михайло до неї байдужий. Натомість у Михайла палко закохується Ліна, у Михайла теж прокидаються незвичні для нього почуття. Тим часом Ганну переслідує Дмитро, котрий спочатку не схотів стати з нею до шлюбу, але потім усвідомив, що одержимий Ганною. Але молоді господарі, натхненні батьками, займаються перш за все підтриманням авторитету своїх родів у селі. Через те, що все з волі багатіїв, страждають безземельні Дяченки. Родину, замість померлого батька, намагається утримати Тихон, він намагається вибороти належну йому за законом ділянку, але Нечипоренки, залучившись підтримкою Хоменків, підкупають суддю і відбирають ділянку. Тихон стає одержимий ідеєю справедливої помсти.

Кілька ключових подій відбувається на Великдень. Ліна, принісши дари і Хоменкам теж, опиняється один на один із Михайлом і той наважується поцілувати її. Дмитро намагається згвалтували підпоєну Ганну, але її рятує Тихон, зчиняється бійка. Ганна всю ніч доглядає понівеченого Тихона і сильно прив'язується до нього. Натомість Тихон гнівить її, мовляв через її розпусну поведінку в нього зірвалося сватання з чесною дівчиною, Оленою. Повернувшись додому, і без того вбита образою, Ганна дізнається, що Олі не було всю ніч – і от її мертве тіло вносять на подвір'я. Довго нудячись світом без Михайла, вона врешті втопилася.

Відбувається похорон самогубці, де Тихон, посвячений колись дідом, відспівує Ольгу і мириться з Ганною. Ганна вмовляє його стати до них у найми, доки батьки вбиті горем. Тихон не хоче, але мусить, після того, щоб гідно, за свій кошт, справити весілля. Тим часом Ліна, хоч винить себе, але думає про Михайла, радіє коротким зустрічам і одного дня, на покосах, вони домовляються про зустріч, на якій вирішують утекти й таємно повінчатися.

Ганна помічає, що Тихон не байдужий до її долі, тому й зобижає її. Одного холодного дня Тихон застуджується і сильно захворює. Його наречена лякається Тихонового кривавого кашлю, Тихона починає виходжувати Ганна. Тихон остаточно закохується в неї і весілля скасовується. У день, коли Михайло й Ліна збираються втекти, Ліна дізнається про призив на фронт. Вона поспішає до Михайла, сама вінчає їх і віддається коханому.

На фронті Михайло страждає через необхідність убивати, а Тихон лютує через свавілля офіцерів, одного з котрих він мало не вбиває за згвалтування місцевої дівчини. За це потрапляє до ув'язнення, де знайомиться з переконаним комуністом і переймає його привабливу ідеологію. Ганна тим часом, допомагаючи ще й родині Тихона, мусить найматися в Нечипоренків. Дмитро приходить у відпустку і залицяється до неї, Ганна вимушена піти. Їй пропонує роботу Клим і Ганна вимушена погодитися. Ліна отримує від Михайла пронизливі листи, тим і живе. Як до рідних, ходить із листами до Хоменків.

Згодом у відпустку приходить Тихон, він став жорстоким і повністю зрікся віри. Вони з Ганною влаштовують скромне весілля, на яке зненацька приходить Михайло. Ліна не тямиться від радості, Михайло приходить до неї щоночі. Ганна ж починає жити у Дяченків, щаслива, не звертає уваги на зміни в Тихоні. Тим часом Тихон відвідує збори "однодумців".

Михайло невдовзі повертається на фронт, де солдати вже неохоче воюють проти одномовних. Узимку до села приходять більшовицькі пропагандисти. Ганна потерпає від тяжкої роботи в наймах, Тихонів товариш із ідеологічного гуртка пропонує їй роботу в місті, на швейній фабриці. Ганна наважується поїхати.

Невдовзі Ліна дізнається, що вагітна, Хоменки забирають її до себе. Весною 1917 на фронті починають формуватися полки за національною ознакою, Михайло несвідомо стає провідником цих процесів серед солдатів-українців, заслуговує авторитет, бере участь у вічах і вже в полку ім. Б. Хмельницького остаточно вирішує будь-що воювати на боці Центральної Ради.

Улітку 1917 року починаються братання на фронті, Тихон та інші комуністи підбурюють солдат до капітуляції, але Тихон не йде додому – лишається в Червоній армії.

Тим часом Ганна починає працювати на швейній фабриці, томиться мало не до нудоти, зіштовхується із загальним обуренням робітниць і придушенням будь-яких спроб маніфестацій, починає таємно заздрити місцевим гімназисткам, одного разу біля гімназії знайомиться з молодим учителем Юрієм, котрий у неї закохується.

Лінина вагітність минає важко, їй намагається допомагати Лада. Ліна шле Михайлові листи, аби той повернувся, але Михайло зайнятий політикою.

У жовтні починаються всезагальні повстання робітників, фабрика Ганни припиняє роботу, Юрій вмовляє її залишитися і допомагає з житлом, аби Ганна пізніше ще змогла вивчитися. Ганна потрапляє в коло освічених людей.

Тим часом Михайло в Києві активно бере участь у придушенні повстань більшовиків, випадково його зустрічає Ганна і вмовляє їхати до Ліни. Доки Михайло в дорозі, у Ліни прямо в церкві починаються пологи, їх вимушена приймати Лада. Михайло приїздить і дізнається, що дитина народилася мертвою, Ліна хворіє, Лада винуватить себе, бачить у смерті знак кінця і йде з села. Чотири роки вона янголом смерті блукатиме по світах і продаватиметься кожному, хто приходитиме в Україну.

У грудні починається наступ більшовиків, Михайло вирушає воювати.

У село ненадовго встигає прийти Червона влада, на чолі її Тихон. Мають місце поодинокі випадки реквізицій, але влада намагається поводити себе якомога гуманніше й завоювати довіру. Ганна, хоч і не хоче кидати Києва, дізнавшись, що Тихон нарешті вдома, мерщій вирушає до села.

Ліна, убита горем, на певний час втрачає розум, стає символом перших років розорення і війни, адже ні в кого не знаходить утіхи – Михайло поїхав, а всі довкола стривожені майбутньою долею свого майна.

Тихон стає ще жорстокішим, властолюбним, не довіряє Ганні, мовляв вона зраджувала його в місті і заперечує їй висловлюватися проти Червоної влади. Ганна йде жити до батьків. До батьків повертається також Ліна. Сестри втішають одна одну і поступово відновлюють сили. Тихон приходить до Ганни покаятися і попрощатися, лиш коли має їхати на війну проти об’єднаних військ УНР і німецьких. Ганна прощає його, обіцяє чекати.

Встановлюється влада Гетьманату, мешканці села невдоволені, що німці відбирають хліб. Бідні селяни починають із прихильністю згадувати владу більшовиків. Неочікувано до Ганни в гості приїздить вчитель, розповідає про свою нову роботу в українізованій гімназії, переконує Ганну поїхати до міста вчитися. Ганна пише Тихонові листа, де відстоює право жінки на власний вибір, і вирушає до міста.

Михайло період Гетьманату проводить у селі, не бажаючи служити «в угоду німцям». Ліна в цей час живе у Хоменків, разом вони обробляють землю, любляться і все, як мріяли колись. Ліна журиться тільки, що не вагітніє більше. Михайло спочатку насолоджується спокійним життям на рідній землі і все ж не може залишитися вдома і не взяти участі в масштабних змінах. Дізнавшись, що Директорія збирається повалити Гетьманат, в листопаді Михайло вирушає в Білу Церкву.

Ганна завзято готується до вступу в гімназію, але до влади приходить Директорія, невдовзі починається нова війна з більшовиками, гімназію закривають. Ганна вимушена повернутися до села, сільське життя в злиднях стає їй ненависне.

Михайло, воюючи, проходить пів-України, спостерігає, як в умовах постійної війни зорганізувалися люди по селах. В одному стає свідком ідеального самоврядування з охороною на підступах до села, в іншому – повного безладу внаслідок людської жадібності і глупоти.

Минає рік. У селі остаточно встановлюється влада більшовиків. Тихон почуває себе господарем. Проти Червоної влади сміливо висловлюється хіба що Ліна, несила стерпіти убивств і арештів, що почалися в селі.

Дійсно, розпочинається політика воєнного комунізму. У людей безжально реквізують майно. Тихон з особливою насолодою приходить до Нечипоренків. Панаса Нечипоренка розстрілюють за активний спротив. Хоменки змушені покірно віддати майно, але Клим підбурює чоловіків до повстання. Його рятує лише те, що він зять Ганни. Ганна почуває все більше ненависті до чоловіка, але вона вже вагітна. Найактивнішим натхненником боротьби з комуною стає Дмитро.

Михайло не полишає боротьби, бере участь у першому зимовому поході, де захворює на тиф. В гарячці благає в Бога ще хоча б раз побачити дім. Трохи одужавши, одразу вирушає додому, Ліна виходжує його. Ганна вмовляє Тихона не чіпати ослаблого Михайла, котрий ніколи вже не виступить проти більшовиків.

Минає кілька місяців, Ліна теж вагітніє. Однак у селі все гостріше відчувається голод, люди збурені. Дмитро вважає це гарною нагодою і, змовившись з повстанцями із сусідніх сіл, піднімає заколот. Дмитро особисто підпалює хату Дяченків і наказує підпалити також хату Чумаків, що нібито у змові з комуністами. Тихон ледве встигає прокинутись, рятує Ганну і Надійку. Мотря і Василь виявляються задушені димом. Тихон залишає Ганну і тікає. Марина і Федір у пожежі виживають, їх тимчасово приймають до себе Хоменки, роди замиряються. Ганна фактично стає бранкою Дмитра, її рятують лиш близькі пологи, Дмитро обіцяє одразу ж убити Тихонових дітей. З полону Ганні допомагає втекти Михайло.

За кілька днів душити свавілля приходить загін більшовиків, усіх підозрюваних у повстанні планують розстріляти. Підозрюють також активного до того Клима і колишнього петлюрівця Михайла. Як не б’ються Ліна з Ганною, захищаючись прізвищем Тихона, Клима розстрілюють. Михайла, оскільки він уже видужав, ставлять перед вибором – або записатися в Червону армію і довести таким чином вірність, або померти. Михайло обирає друге. Олена, не витримавши, вішається. Ліна, вагітна, змушена сама ховати Михайла.

Повертається Тихон, Ганна народжує хлопчиків-близнюків. Село вражає голод. Тихон, і без того морально знищений, покинутий Ганною, жахається наслідків власної ж боротьби. Ганна стає жорстока, підпускає його до синів тільки за їжу. Скоро, ослаблений голодом, один із близнюків помирає, Ганна винуватить Тихона. Тихон застрелюється.

Минає кілька місяців, Ліна передчасно народжує дівчинку. Молока в Ліни від горя за Михайлом немає, дівчинка вмирає за кілька днів. Ліна йде в нікуди.

Чумаки помирають від голоду, Ганна лишається сама в порожній господі Хоменків. Слабенький, у холодній хаті, на запалення легень захворює її другий син. Неочікувано додому приходить Лада, лікує дитину і вмовляє Ганну тікати від злиднів до міста, обіцяючи прогодувати її з дитиною.

Минає кілька років. Ганна, закінчивши інститут, працює вчителькою в місті, винаймає з Юрієм кімнату, разом вони виховують Ганниного сина й спільну доньку. По вечорах у них збирається творча інтелігенція, допоки одного вечора до них не навідуються агенти НКВД, серед яких – Дмитро, котрого під час розстрілу не взяла куля.

Лада, зовсім змарнована після чергових блукань, маючи от-от народжувати, приходить до одного з монастирів. У цьому монастирі служить Ліна. Вона з кількома іншими служницями переховує Ладу і таємно приймає в неї пологи, під час яких Лада помирає. Утім, народжується на диво сильний, хоменківський, хлопчик, з яким Ліна, як із сином, повертається в рідне село.