Споріднені душі_cценарій.docxСценарій ігрового короткометражного фільму
Якщо ти хочеш залишитись цілісним, давай себе ламати,
Якщо ти хочеш залишатись прямим, дозволяй себе згинати,
Якщо ти хочеш бути наповнений, опустошся.
Китайська мудрість
Коментарі
Приємно, коли автор втілює свою ідею, любить і захищає своїх героїв, сповна віддаючи певний відсоток енергії. Сподіваємось, цей відсоток енергії колись неодмінно відчує через героїв стрічки й глядач.
Ну власне не всі мають рвати і метати. У героїні є конфлікт з собою...почати нове життя...навіть якщо без Артема...але не з тим придурком що живе...бо вона розуміє,що це не та людина...багато жінок розуміють ,що поряд не та людина...розуміють і навіть шанс дається побачити як буває інакше...у випадку як з Артемом і героїнею...він їй очі відкрив...але вона не захотіла поміняти...бо страшно...бо одинокість...бо бо бо
Наталко, дякую за пояснення. Тема цікава, а щодо ідеї - тепер збагнув, що саме загальмувало моє сприйняття... Виявляється, вона відкрито лежить на поверхні (вона в заголовку, вона в двох досить прямолінійних лініях) я її бачив, але ж не сприймав, вона здалася мені зернятком, котре не проросло... І ось прикрість, чому?
Все таки відчувається якась плакатність...Для порівняння: якщо у вашій Дорозі усе пульсує оголеним нервом, то у "споріднених душах" надто спокійно усе за течією пливе... Розумію, герої молоді, ще мало проблем, ще складно віднайти оте, що щось та обєднує, щось тримає, виводить на конфлікт... Очевидно, що ви зумисне не вдалися до ототожнювання (безсумнівно, поодинокі такі "споріднені" трапляються) їхні лінії ніде не перетнулися, а це відчутно позбавило твір драматургії...
Дуже важко загалом пояснювати ідею. Бо писалося все на дотиках, на відчуттях.Загалом просто хотілося показати, що існує в світі людина твоя, але не завжди стається так що обставини чи люди позволяють бути разом. Хоча краще ніж з тією людиною, просто не буває. І отак оти тисячі людей живуть з ким уже випало--лиш би не самими. Повертаються додому, автоматично цілують..і отак от з покоління в покоління. Хоч щастя воно отут...десь є.
Ідею не зовсім зрозумів, а прописано гарно з певним відчутним настроєм... Вичитати б ще раз та дещо підправити (таке відчуття, що автор писав, зпізнюючись на останній потяг...)
Дякую,пане Федір.
На даний час мені дуже важливо точити майстерність як режисерську, так і драматургічну. Бо хочеться втілювати свої думки і історії якнайповніше. Тому вашф коментарі мені важливі. Дякую ,що читаєте і ділитесь думками.
Написав Наталка Гордій, 16:13 26.01.2015